Мистецька освіта та розвиток творчої особистості

МЕТАПРЕДМЕТНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧНІВ НУШ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС НА УРОКАХ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ «МИСТЕЦТВО»

2025-01-21T09:28:57+02:00

У статті розглядається метапредметна компетентність учнів Нової української школи (НУШ) у контексті інтегрованого курсу «Мистецтво». Описується важливість інтеграції різних мистецьких дисциплін, яка сприяє формуванню цілісного сприйняття знань та розвитку творчих здібностей учнів. Обговорюються аспекти соціальної взаємодії, критичного мислення і креативності, що виникають у процесі навчання. Також акцентується увага на використанні інноваційних технологій, які підвищують ефективність освітнього процесу. Стаття підкреслює роль метапредметної компетентності в підготовці учнів до викликів сучасного суспільства та формуванні їхньої готовності до активної участі в житті громади. Світ став на шлях нової форми прогресу. У кожному секторі суспільства існує великий попит на людей, які володіють інноваційним мисленням, культурою інновацій та здатністю до інноваційних дій. Такі люди повинні вміти розпізнавати зміни, ініціювати зміни та процвітати в умовах, що постійно розвиваються, наповнених новими знаннями, свіжими ідеями, новими технологіями та зміненим способом життя. У світлі цивілізаційних зрушень підвищення конкурентоспроможності національної освіти стало першочерговим напрямком модернізації освіти в Україні. Освітні рамки на всіх рівнях повинні надавати пріоритет розвитку та вдосконаленню навичок і компетенцій, необхідних для участі в інноваційних починаннях. Враховуючи це, у статті акцентується увага на те, що основна увага освітніх закладів повинна зміщуватись в бік інновацій, що веде до місії, яка могла б забезпечити зхакладу конкурентні переваги, одночасно задовольняючи фундаментальні потреби тих, хто залучений до освітнього процесу. Модель навчання створена як фундаментальний підхід до інноваційної освіти, який наголошує на спільній дослідницькій діяльності учасниками освітнього процесу. Ця модель має на меті сприяти розвитку індивідуальних перспектив учнів і узгоджується зі спільними інтересами, визначеними дослідницькою програмою.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІМПРОВІЗАЦІЙНИХ УМІНЬ МАЙБУТНЬОГО БАКАЛАВРА МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ

2025-01-21T09:28:54+02:00

У статті проаналізовано та узагальнено особливості розвитку імпровізаційних умінь майбутніх бакалаврів музичного мистецтва у фаховій підготовці, зокрема: досліджено ряд науково-педагогічних та навчально-методичних праць викладачів фахових дисциплін закладів вищої мистецької освіти для виявлення тих аспектів означеної проблеми, які потребують подальшого розвитку в процесі фахової підготовки студентів, зокрема на заняттях із дисциплін інструментально-виконавського та музично- теоретичного циклів, та обґрунтовано її актуальність; визначено перелік та охарактеризовано навчальні дисципліни інструментально-виконавського та музично-теоретичного циклів для розвитку імпровізаційних умінь майбутнього бакалавра музичного мистецтва у процесі фахової підготовки («Спеціальний інструмент», «Концертмейстерський клас», «Інструментальний ансамбль», «Основи композиції та імпровізації» та ін.); з’ясовано, що підґрунтям розвитку досліджуваного феномену є творчі вміння здобувачів вищої освіти, набуті у процесі вивчення навчальних дисциплін інструментально-виконавського та музично-теоретичного циклів (створення інтерпретаційної версії твору, гра на слух, транспонування музичного матеріалу, творча адаптація акомпанементу музичного твору, перекладення та аранжування музичного твору, елементарна композиція тощо); встановлено, що розвиток імпровізаційних умінь майбутніх бакалаврів музичного мистецтва є комплексним і передбачає засвоєння специфічних прийомів джазової гри та вдосконалення виконавської техніки, що актуалізує застосування на заняттях з вище перерахованих дисциплін ефективних форм і методів навчання, які забезпечують взаємозв’язок художньої і технічної, теоретичної і практичної, інтелектуальної (раціональної) і спонтанної (ірраціональної, інтуїтивної) складових фахової підготовки. Окреслено перспективи подальших досліджень – розроблення ефективних форм та методів розвитку імпровізаційних умінь майбутнього бакалавра музичного мистецтва у процесі фахової підготовки, зокрема на заняттях зі спеціального інструменту.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ З ЕКОНОМІКИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

2025-01-21T09:28:51+02:00

Стаття присвячена визначенню та обґрунтуванню педагогічних умов підготовки бакалаврів з економіки до використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності. Автори зазначають, що використання ІКТ сприяє успішному продукуванню змісти освіти, втіленню у практику творчих ідей та використанню нестандартних підходів до підготовки бакалаврів з економіки. Звертається увага на постійні змістові та організаційні трансформації у методиці підготовки бакалаврів з економіки, що пов’язано з удосконаленням технічних засобів, комп’ютерної техніки. Автори пропонують дотримання педагогами таких засад навчання: – створення творчо-пошукової атмосфери на заняттях, немає доцільності отримання студентом усієї інформації в готовому вигляді, бо за декілька таких занять його когнітивна спроможність може стати близькою до нуля; – помилковим є використання на заняттях лише однієї форми діяльності; – метою впровадження інноваційних ідей є реалізація нових підходів до методології навчання, застосуванні нових методик, технологічних потенціалів, мультимедійних засобів навчання задля результативності особистісного розвитку фахівця економічного профілю у подальшому. Педагогічні умови трактуються як чинники (обставини), які уможливлюють оптимальну взаємодію між учасниками освітнього процесу. Важливою функцією педагогічних умов є надання можливості науково-педагогічним працівникам реалізовувати керівництво отриманням інформації про ІКТ бакалаврами з економіки. Авторами пропонуються такі педагогічні умови підготовки бакалаврів з економіки до використання ІКТ у професійній діяльності: – спрямованість змісту освітнього процесу (фахових освітніх компонент) на використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності; – використання інтерактивних методів в процесі підготовки бакалаврів з економіки; – підвищення рівня інформаційно-комунікаційної компетентності науково-педагогічних працівників, що викладають дисципліни в бакалаврів з економіки; – розширення творчих можливостей професійного спілкування під час виробничої практики бакалаврів з економіки.

ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ ЗАСОБАМИ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН

2025-01-21T09:28:48+02:00

У статті зазначено, що сучасна система вищої освіти в Україні зазнає значних трансформацій, що зумовлює постійне зростання вимог до професійного рівня фахівця. Формування творчого, високоосвіченого студента є ключовим завданням, закріпленим у Законі України «Про освіту», Законі України «Про вищу освіту», Державній програмі «Вчитель» та Національній стратегії розвитку освіти в Україні до 2021 року. Особливої актуальності набуває естетичний аспект підготовки студентів у закладах вищої освіти. Ця необхідність посилюється низкою суперечностей між: потребою сучасної школи у високопрофесійних педагогах і недостатнім рівнем сформованості естетичної компетентності вчителів гуманітарних спеціальностей; потребою ґрунтовного дослідження процесу формування естетичної компетентності студентів університетів та браком наукових розробок у цій сфері; потужним творчо-розвивальним потенціалом естетично-педагогічної діяльності та недостатнім урахуванням цього аспекту в програмах фахових дисциплін. Попри наявність ґрунтовних наукових напрацювань, проблема формування естетичної компетентності залишається недостатньо дослідженою в контексті сучасних освітніх викликів. Особливо це стосується її інтеграції в освітні програми університетів, що зумовлює необхідність комплексного вивчення й оновлення підходів до професійної підготовки студентів університетів. Актуальність дослідження визначається потребою у вдосконаленні професійної підготовки студентів через розвиток їхньої естетичної компетентності. Урахування естетичних аспектів у педагогічній діяльності сприятиме вихованню творчого, культурно свідомого покоління фахівців, здатних відповідати викликам сучасності та забезпечувати високий рівень освіти.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ІНОЗЕМНОГО ДОСВІДУ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

2025-01-21T09:28:46+02:00

Актуальний закордонний досвід підготовки фахівців мистецької освітньої галузі свідчить про належну оцінку спільнотою економічно розвинених країн мистецтва як важливого чинника збереження історичних, національних та культурних цінностей, як стратегічного засобу соціального, економічного, освітнього розвитку суспільства, дієвого способу формування творчого потенціалу особистості, її здатності до духовного та інтелектуального зростання. Ефективність освітньої системи цих країн спонукає до вивчення інноваційних практик в іноземній мистецькій освіті, прийнятних для використання у вітчизняному навчально-виховному процесі. Урахування гуманістичного підходу згідно зарубіжного досвіду передбачає: створення максимально сприятливих умов для професійного становлення та самовдосконалення особистості, унікального розвитку кожного здобувача шляхом надання можливостей для реалізації його власної освітньої траєкторії, розкриття засобами мистецької освіти у її міждисциплінарних зв’язках особистісного духовного та художнього потенціалу й формування ціннісної системи на національному ґрунті, культури толерантних взаємин. Компетентнісно орієнтована підготовка майбутніх фахівців мистецької освітньої галузі передбачає залучення студентів до інтенсивного навчання із поступовим включенням їх у різні види практичної діяльності. Це підносить цінність творчо-діяльнісного підходу, основними завданнями якого в контексті дослідження виявлено: орієнтування освітнього процесу на суспільно значущі результати, ефективне поєднання індивідуального самостійного навчання з інноваційною колективною (а також автономною) креативною діяльністю, продуктивна партнерська взаємодія студентів із викладачами- наставниками, шкільними педагогами, менторами. Зорієнтованість освітньої політики провідних іноземних держав на регіональні суспільні інтереси та інтеграційні процеси актуалізує гуманітарний підхід, що забезпечує сприятливі умови для підготовки фахівців у системі мистецької освіти: адаптивність і гнучкість, варіативність змісту високоякісної освіти, у тому числі наявність великого вибору освітнього ресурсу на рівні закладів, широко- та вузькопрофільних спеціальностей, програм підготовки, інтеграція уявлень з різних галузей знань. З погляду перетворення освітнього середовища на засіб якісної діагностики, моделювання та прогнозування результатів підготовки майбутніх фахівців до їх професійної самореалізації важливим є іноземний досвід щодо: міжособистісної взаємодії на принципах академічної доброчесності, забезпечення комфортного середовища в умовах інклюзивного навчання, актуального матеріально-технічного супроводу освітньої діяльності.

СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО БАНДУРНОГО МИСТЕЦТВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

2025-01-21T09:28:42+02:00

У статті детально досліджуються фундаментальні процеси, які сформували професійне бандурне мистецтво в другій половині ХХ століття. Цей період характеризується стрімким переходом від аматорського музикування до високого рівня концертного виконавства. Автор акцентує увагу на важливості історичного періоду "відлиги", який створив сприятливі передумови для розвитку української культури загалом і бандурного мистецтва зокрема. Лібералізація суспільства, зростання інтересу до національної спадщини та відродження національної самосвідомості стали вагомим стимулом для розвитку бандурного мистецтва. Особливу увагу приділено суттєвій модернізації конструкції бандури, завдяки зусиллям таких майстрів, як Олександр Корнієвський та Василь Герасименко, що дозволило виконавцям досягти небувалого рівня майстерності. Поява хроматизованих бандур, із розширеним діапазоном та покращеними акустичними властивостями, відкрила нові можливості для виконавської техніки. Викладено поетапність відкриттів спеціалізованих класів бандури у провідних музичних навчальних закладах, таких як Київська та Львівська консерваторії, що стало важливим кроком у становленні професійної бандурної освіти. Видатні педагоги, зокрема, Володимир Кабачок, Сергій Баштан та Василь Герасименко, сформували національну виконавську школу. Дослідження має вагоме значення для розуміння історії української музичної культури та розвитку національного інструменту – бандури.

М. В. ЛИСЕНКО – ПРОГРЕСИВНИЙ ДІЯЧ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2025-01-21T09:28:40+02:00

У запропонованій статті розглядається досягнення сучасної української музики, яка є результатом її тісного зв'язку з традиціями української класичної музики, передові ідеї якої знайшли яскраве втілення у творчості композиторів-класиків, що виразили у своїх творах прагнення українського народу до вільного життя, його моральну вроду, характер, віру в краще майбутнє. Українська музика займає належне місце серед музичних культур, вона успішно розвивається, збагачуючись новими видатними здобутками. Спадщина засновника української композиторської школи у сучасних дослідницьких працях(понад тридцять) з погляду сучасності займає чільне місце. Творчість М. Лисенка і зараз осмислюється по-новому і у своєму баченні займає належне місце в минулому, сучасності і майбутньому. Безпосередніми продовжувачами кращих творчих традицій М. Лисенка в українській музичній культурі були (К. Стеценко, Я. Степовий, М. Леонтович). Діяльність Лисенка дуже широка: він був композитором, піаністом, педагогом, диригентом, вченим – фольклористом, активним музично-громадським діячем. Своїми теоретичними роботами (про характерні особливості українських дум і пісень, що їх виконував кобзар Остап Вересай, та про про українські народні музичні інструменти і ін). М.В. Лисенко сформував і розвинув майже всі існуючі в українській музичній творчості жанри. В його спадщині є значна кількість прекрасних опер та музично-драматичних творів, багато хорів, романсів і камерно-інструментальних композицій. Своєю музично-громадською та виконавською діяльністю М. Лисенко вписав славну сторінку у музичну культуру України.

СИНКРЕТИЗМ У ТВОРЧОСТІ НАРОДНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ТА ЕСТРАДНИХ КОЛЕКТИВІВ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2025-01-21T09:28:37+02:00

У запропонованій статті розкрито поняття «естрадне» і «народно-інструментальне» виконавство. Основний шлях розвитку інструментальної музики другої половини ХХ століття проходив через міжкультурні взаємодії, та появу нових жанрово-стильових вимірів, серед яких важливе місце посідає синкретизм у творчості народно-інструментальних та естрадних колективів. Як відомо народно- інструментальне виконавство визначається особливою якістю, це поєднання різноманітних народних музичних інструментів, що характеризуються багатотембровою палітрою і унікальними засобами музичної виразності. В роботі окреслено творчу діяльність народно-інструментальних та естрадних колективів в контексті взаємовпливу цих двох музичних культур та зроблено ретроспективний аналіз наукових джерел, які грунтовно досліджують проблеми народної й естрадно-джазової музики. З’ясовано, що у виконавській практиці ансамблевих і оркестрових колективів викристалізовувались власні манери гри та особливі підходи до виконання музичних творів, в основі, яких були складні ритмічні та мелодійні структури, а також специфічні гармонії, що робили ці жанри відмінним від інших. В статті розкрито палітру народних інструментів, які широко запроваджено в практиці естрадних вокально-інструментальних ансамблів «Смерічка», «Кобза», «Водограй», «Світязь», «Березень», «Беркут» та інші. У цих музичних колективах широко застосовувались старовинні музичні інструменти: бандура, козобас, сопілка, дримба, скрипка, бубон, ліра і, звичайно ж, кобза. З’ясовано, що в сучасній українській музичній практиці появилося велика кількість різноманітних молодих фольк-гуртів, які ефективно використовують народні інструменти та експериментують з різними тембрами, досягаючи унікального і специфічного звучання. А саме, поєднання етнічних інструментів: сопілка, перкусія, австралійський духовий інструмент діджеріду з клавішними інструментами, бас-гітарою, електрогітарами тощо. Пропонована стаття є певним науковим поглядом на предмет висвітлення народних інструментів у творчості естрадних виконавців та оркестрових колективів, що спонукає до глибокого осмислення і аналізу.