Мистецька освіта та розвиток творчої особистості

ВИКОРИСТАННЯ КОУЧИНГОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПІДГОТОВЦІ ПЕНІТЕНЦІАРНОГО ПЕРСОНАЛУ

Вікторія Олександрівна Аніщенко — 2024-12-27

Виклики сьогодення, що пов’язані зі змінами в сфері вищої освіти, а також реформуванням Державної кримінально-виконавчої системи, вимагають вдосконалення професійної підготовки пенітенціарного персоналу України. Мета статті – розкрити особливості використання технології освітнього коучингу у формуванні професійної компетентності пенітенціарного персоналу та його готовності до виконання службово-професійної діяльності. Методологія базується на сучасних положеннях педагогічної науки, психології, застосуванні методів спостереження, опису, узагальнення, ситуаційного аналізу та оцінки, що відображає взаємозв’язок методологічних підходів щодо вивчення процесу підготовки пенітенціарного персоналу. Наукова новизна. Виконані дослідження дозволили виявити основні підходи щодо застосування коучинг-технології для формування професійної компетентності та готовності пенітенціарного персоналу до виконання різних видів службової діяльності. Висновки. У статті обґрунтовано застосування коучингових технологій як сучасного інструменту підготовки пенітенціарного персоналу. Результати дослідження дозволили зробити висновки, що застосування коучинг-технології забезпечує інноваційний науково-методичний супровід фахівців-пенітенціаристів під час процесу здобуття освіти, набуття необхідних компетенцій, підвищення кваліфікації, а також є дієвою технологією розвитку потенціалу особистості фахівця-пенітенціариста та мотивації щодо вдосконалення професійної компетентності протягом життя.

ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЖУРНАЛІСТІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ

Ірина Юріївна Бей — 2024-12-27

У статті висвітлено особливості формування естетичної компетентності майбутніх журналістів в освітньому процесі фахового коледжу. Стверджується, що підготовка означених фахівців до професійної діяльності має бути спрямована на розвиток у них потреби пізнавати прекрасне, розуміти естетичні цінності, здобувати глибокі гуманітарні знання про закономірності розвитку вітчизняного та світового мистецтва. Зазначається, що естетична компетентність майбутніх журналістів виявляється в наявності естетичних знань, естетичних суджень, емоцій, цінностей, ідеалів, поведінки тощо. Виявлено, що естетична компетентність є важливою частиною ефективної навчальної та позааудиторної виховної роботи щодо формування професійної майстерності у майбутніх журналістів. Виділено педагогічні умови, що впливають на формування естетичної компетентності здобувачів освіти означеного рівня. Запропоновано авторське визначення естетичної компетентності як здатності естетично сприймати та розуміти прекрасне, висловлювати естетичні судження, виявляти емоції, усвідомлювати культурні цінності, адекватно ставитися до ідеалів тощо. Стверджується, що формування естетичної компетентності в майбутніх журналістів – довготривалий процес, ефективність якого залежить від комплексної освітньої діяльності викладачів фахових коледжів. Зазначається, що формування естетичної компетентності майбутніх журналістів доцільно здійснювати в ході вивчення ними дисципліни «Мистецтво (Історія української та зарубіжної культури)». Констатується, що ефективність формування означеної компетентності в майбутніх журналістів підвищується в ході осягнення ними загальнокультурного та естетичного складників навчального матеріалу. Розглянуто структурні компоненти естетичної компетентності та запропоновано методи її формування в освітньому процесі фахового коледжу, серед яких провідну роль відведено дослідницько-пошуковій діяльності. Перспективним напрямом подальшого дослідження порушеної проблеми визначено розробку шляхів інтегрування матеріалу навчальних дисциплін.

СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ УМІНЬ АНСАМБЛЕВОГО СПІВУ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТІВ МИСТЕЦТВ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОГО НАВЧАННЯ

Яньлі Ван — 2024-12-27

Стаття розкриває структурні особливості формування умінь ансамблевого співу майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі фахового навчання. Виокремлені пізнавально-орієнтаційний, компетентнісно-проєктивний та діяльнісно-креативний компоненти у структурі умінь ансамблевого співу майбутніх учителів музичного мистецтва. Пізнавально-орієнтаційний компонент у вокальному навчанні забезпечує формування усвідомленого підходу майбутніх викладачів музичного мистецтва до вокального навчання, розвиток їх музично-естетичного мислення, умінь та навичок у сфері вокального мистецтва. Цьому компоненту компоненту характерний усвідомлений підхід студентів факультетів мистецтв до процесу вокального навчання. Компетентнісно–проективний компонент формує фахове становлення майбутнього фахівця на реалізацію власних здібностей, талантів та можливостей у професії. Сутнісною ознакою компетентнісно–проективного компонента у сучасній художній освіті є входження у цінності сучасного життя, здатність до самореалізації, розвиток художньої компетентності та свідомості, потреба у духовно–творчому та особистісному вдосконаленні у процесі художнього пізнання. Діяльнісно-креативний компонент відображає здатність студента до самовираження, генерування музично-виконавських ідей та втілення їх у творчих проєктах. Він охоплює ті аспекти вокального навчання, які сприяють реалізації майбутніми викладачами музичного мистецтва своїх творчих здібностей через практичну діяльність, як то: творча самореалізація, розвиток імпровізаційних навичок, створення власного репертуару, сценічна креативність та ін.

РОЗГЛЯД СТРУКТУРИ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ НА ЗЯНЯТТЯХ З ПСИХОЛОГІЇ ТВОРЧОСТІ

Наталія Василівна Гатеж — 2024-12-27

У статті розглядаються питання методики вивчення структури творчого потенціалу особистості на заняттях з психології творчості зі здобувачами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація»; проаналізовано зміст поняття «творчий потенціал», «структура творчого потенціалу особистості». На основі проаналізованої наукової джерельної бази творчий потенціал особистості визначається як об’єктивними можливостями, так і внутрішньо-особистісними чинниками, серед яких провідна роль належить творчим здібностям. Сформульовано внутрішні та зовнішні умови творчої діяльності: внутрішні – відкритість до нового досвіду; внутрішнє оцінювання; здатність до незвичайних поєднань; зовнішніми умовами є: психологічна безпека і захищеність, психологічна свобода самовираження. Визначено структурні компоненти творчого потенціалу людини, де ключове місце займають такі якості, як швидкість, гнучкість, оригінальність і точність мислення та добре розвинене інтуїтивне мислення. Проаналізовано також різні методи та технології, які застосовуються на заняттях зі здобувачами освіти першого (бакалаврського) рівня при вивченні досліджуваної теми, які оптимізують процес засвоєння базових понять і теорій. Особливого значення надано проблемному методу навчання. У статті викладено ключову ідюя проблемного навчання, що полягає у розвитку творчих здібностей через використання проблемних завдань. Акцентовано також, що дотримання умов для створення проблемних ситуацій, спрямованих на стимулювання інтелектуальної активності та самостійності мислення у студентів, передбачають ряд певних аспектів. Висвітлено застосування діалогічних методів, серед яких: «Діалог у колі», діалог у форматі «запитання-відповідь», «Діалог абсурду», техніка «Круглий стіл»; проаналізовано стисло застосування методів командних ігор: змагання аналітиків-коментаторів, змагання редакторів, гра «Види та форми психологічних явищ».

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО РОБОТИ В КОМАНДІ

Марія Станіславівна Денисюк — 2024-12-27

Статтю присвячено вивченню досвіду зарубіжних університетів з проблеми підготовки майбутніх педагогів до роботи у команді й розгляду можливостей використання позитивних напрацювань у практиці вітчизняних закладів освіти. Встановлено, що у підготовці майбутніх педагогів у США дедалі більшої популярності набуває тенденція обміну досвідом у межах команди, що сприяє професійному зростанню кожного із її членів. У цьому контексті використовуються різні форми професійного розвитку, орієнтовані на співпрацю. Розглянуто рамкові умови для роботи команди майбутніх педагогів, встановлення яких запропоновано німецькими дослідниками і до яких віднесено: конструктивне ставлення до командної роботи, підтримка команди, довіра до членів команди, оцінка внеску кожного. Акцентовано на новітньому підході Інституту політики навчання щодо використання тих моделей, які виявились успішними, й узагальнення їх основних елементів для подальшого застосування у процесі професійної підготовки. Розглянуто визначені загальні елементи цих ефективних підходів: зосередженість на змісті, включення стратегій активного навчання, залучення вчителів до співпраці, використання моделювання, надання коучингової і експертної підтримки, зворотній зв'язок і рефлексія, застосування протягом тривалого часу. У світовому масштабі добре зарекомендувала себе у підготовці майбутніх педагогів до роботи у команді система Data Wise, яка була розроблена педагогами державних шкіл Бостона і дослідниками Гарвардської вищої школи освіти. Проаналізовано ідею підготовки майбутніх педагогів до перспективної роботи у мультипрофесійних командах, до яких входять вчителі, директори шкіл, вчителі спеціальної освіти, асистенти інтеграції і вихователі. Констатовано, що врахування досягнень іноземних науковців може сприяти вдосконаленню процесу професійної підготовки майбутніх педагогів у цілому, а не тільки в аспекті командної роботи. Перспективними напрямами подальших досліджень визначено розроблення технології формування здатності майбутніх педагогів до командної взаємодії у професійній діяльності з урахуванням наявних здобутків вітчизняних і зарубіжних науковців.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДО СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З ПІДЛІТКАМИ

Валентина Іванівна Мірошніченко — 2024-12-27

Стаття присвячена обґрунтуванню психологічних аспектів підготовки бакалаврів правоохоронної діяльності до соціальної взаємодії з підлітками. Взаємодія між людьми розуміється як вплив людей один на одного, залежність їх один від одного (спілкування, спільна діяльність). Підгрунтям соціальної взаємодії автори вважають наявність спільного та відмінного в інтересах, наближеності чи віддаленості цілей, поглядів. Як головну особливість соціальної взаємодії автори трактують здатність її учасників впливати один на одного, здійснювати вплив свідомості, інтересів, потреб, поведінкових установок однієї людини на іншу та навпаки. Звертається увага на схильність підлітків до певної полярності психіки, а саме: цілеспрямовані та імпульсивні дії; зміна вектору психіки від нестійкості до апатії, від нехтування бажанням працювати, виконувати доручення, умовою прислухатися до порад старших, підвищеної самовпевненості до невпевненості в собі; від потреби в спілкуванні до бажання побути на самоті; від панування романтичного настрою до цинічного та егоїстичного тощо. Пропонується аналізувати результати соціальної взаємодії за критеріями мети, предмету, способу реалізації, зворотному зв’язку. Соціальна взаємодія є формою спільної (групової, колективної) діяльності, процесом комунікації (спілкування), співпереживання. Переважно соціальна взаємодія бакалаврів правоохоронної діяльності з підлітками відбувається з питань співпраці та профілактики правопорушень. До психологічних механізмів підготовки бакалаврів правоохоронної діяльності до соціальної взаємодії з підлітками автори відносять такі: механізм зворотного зв’язку; механізм педагогічного впливу; механізму динамічного розподілу функцій взаємодії. Якщо не забезпечується повною мірою один із цих психологічних механізмів, то це може призвести до виникнення бар’єрів у соціальній взаємодії бакалаврів правоохоронної діяльності з підлітками. Бар’єри спілкування можуть бути мотиваційними, операційними, індивідуально-психологічними. Успішна реалізація психологічних механізмів соціальної взаємодії бакалаврів правоохоронної діяльності з підлітками уможливлюється за умови досягнення порозумінь між сторонами взаємодії.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МИСТЕЦЬКО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ КНР: ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Яна Ернстівна Левченко — 2024-12-27

У статті представлено аналіз ключових тенденцій, які формують підготовку вчителів образотворчого мистецтва у закладах вищої та професійної освіти Китайської Народної Республіки. Ці тенденції, окреслені керівництвом країни та викладені в державних документах і промовах, відображають стратегічні пріоритети Китаю у збереженні культури, модернізації освіти та міжнародній співпраці. У дослідженні розглядається, як ці політики практично впроваджуються в освітніх закладах, сприяючи розвитку міцної та динамічної системи художньої освіти. Матеріали статті визначають декілька ключових тенденцій, зокрема інтеграцію традиційних китайських форм мистецтва із глобальними художніми рухами, акцент на інтернаціоналізацію та впровадження передових технологій, таких як штучний інтелект та цифрові інструменти, у сферу образотворчого мистецтва. Крім того, дослідження вивчає роль художньої освіти у збереженні та популяризації культурної спадщини етнічних меншин Китаю, наголошуючи на її значенні у зміцненні національної єдності та культурного розмаїття. У статті використано відкриті джерела інформації та наведено конкретні приклади з провідних університетів та професійних освітніх закладів Китаю. Зокрема, розглянуто ініціативи, реалізовані такими закладами, як Центральна академія образотворчих мистецтв і Університет малих народів Китаю, які розробили інноваційні програми для узгодження своїх навчальних планів із національними стратегіями. Ці програми акцентують увагу на міждисциплінарних підходах, практичній підготовці та інтеграції сучасних методик навчання. Аналізуючи ці тенденції та їхнє практичне застосування, стаття пропонує цінні висновки про те, як система мистецько-педагогічної освіти Китаю еволюціонує, щоб відповідати вимогам сучасного глобального та культурного простору. Отримані результати сприяють ширшому розумінню художньої освіти як ключового драйвера культурної дипломатії, інновацій та суспільного розвитку.

МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД У ФОРМУВАННІ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ДИРИГЕНТА ОРКЕСТРУ

Богдан Володимирович Ликтей — 2024-12-27

У статті розглянуто важливість міждисциплінарного підходу у формуванні лідерських якостей майбутніх диригентів оркестру. Проаналізовано ключові компоненти, необхідні для успішної диригентської діяльності, зокрема педагогічні здібності, знання психології, менеджменту та комунікацій, а також розуміння філософських концепцій музики. Висвітлено взаємозв’язок між дисциплінами, що сприяють формуванню гармонійної особистості диригента, здатного ефективно керувати творчим колективом та реалізовувати музичні проєкти. У роботі підкреслено, що сучасний диригент повинен виконувати не лише роль музичного керівника, а й лідера колективу, здатного надихати музикантів, вирішувати конфлікти, забезпечувати ефективну комунікацію та формувати позитивну атмосферу в оркестрі. Останні дослідження у сфері мистецької освіти звертають увагу на важливість поєднання музичних знань із навичками з інших сфер, таких як психологія управління, емоційний інтелект і мистецтво переговорів. Визначено, що лідерські якості диригента, включаючи здатність до критичного мислення, інтерпретації музичних творів і формування довіри в колективі, мають міждисциплінарний характер. Також цей підхід сприяє формуванню гнучкості розуму, вміння знаходити причинно-наслідкові зв’язки, що ефективно допомагає у подальшій роботі з оркестром. Особливу увагу приділено практичним рекомендаціям щодо впровадження міждисциплінарного підходу в освітній процес диригентів. Описано способи інтеграції музики з іншими предметами, включаючи природничі та гуманітарні науки, які сприяють розвитку творчого мислення, логіки та навичок застосування знань на практиці. Стаття спрямована на висвітлення ролі цілісного підходу до підготовки диригентів, зокрема в контексті сучасних викликів музичної освіти, з метою підвищення їхньої професійної майстерності та лідерських компетенцій.

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ І ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Цяньє Лі — 2024-12-27

У статті розкрито способи покращення когнітивних здібностей здобувачів вищої освіти та засоби розвитку й активізації їхньої пізнавальної діяльності. Визначено, що пізнавальна діяльність студентів зумовлюється особливостями їхнього фізичного та розумового розвитку, індивідуальними відмінностями студентів, специфікою освітнього середовища закладу вищої освіти, соціально-культурного середовища. Схарактеризовано способи покращення когнітивних здібностей здобувачів вищої освіти, а саме: систематичне навчання та формування міцних знань студентів; розвиток і вдосконалення їхніх практичних умінь, навичок і психічних процесів; організація комунікації та співпраці між учасниками освітнього процесу; розвиток критичного мислення; використання технологічних засобів для сприяння когнітивному розвитку; піклування про психічне здоров’я студентів та сприяння їх когнітивному розвитку. Визначено засоби розвитку й активізації пізнавальної діяльності студентів, а саме: зміст навчального матеріалу (відбір змісту підручника, його структурне оформлення, використання цікавої інформації, фактів, пов’язані із закономірностями, розкриттям причин явищ, новизна навчального матеріалу); форми організації (індивідуальні, групові і масові способи організації роботи, їх чергування, цікава самостійна робота та позааудиторна діяльність) та методи навчання (наочні, практичні, словесні методи, ігри, дискусії, ситуації успіху і ситуації вибору в навчанні); реалізація міждисциплінарної інтеграції у процесі навчання; поєднання самостійного навчання студентів та навчання у співпраці; забезпечення персоналізованого розвитку пізнавальних здібностей студентів; упровадження новітніх освітніх технологій; формування ефективного механізму оцінки та зворотного зв’язку для регулярного оцінювання результатів процесу навчання; формування сприятливого мікроклімату освітнього процесу.

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКО-ПЛАСТИЧНИХ УМІНЬ ПІАНІСТА У ПРОЦЕСІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ

Лібоя Лію — 2024-12-27

Стаття присвячена розробці методологічних аспектів щодо формування виконавсько-пластичних умінь музиканта-піаніста в процесі інструментальної підготовки. Мета статті – визначити і обґрунтувати наукові підходи та педагогічні принципи до формування виконавсько-пластичних умінь піаніста у процесі інструментальної підготовки. Мета реалізується шляхом застосування методів теоретичного дослідження: аналізу, синтезу, систематизації. У статті уточнено сутність ключового поняття «виконавсько-пластичні уміння», які визначаються як гармонійно-узгоджені дії піаніста, що відповідають художньо-смисловому задуму виконавця та реалізуються у інтонаційно-руховому процесі на основі цілеспрямованого і доцільного використання вільного піаністичного апарату, вагової гри, гнучкого мислення і слухового контролю. Окрім цього, уточнено значення: «підхід», «науковий підхід», «рефлексія», «компетенція». Відповідно до специфіки формування «виконавсько-пластичних умінь» визначено і обґрунтовано низку наукових підходів: когнітивно-мотиваційний підхід спрямований на розвиток здатності самостійно аналізувати, розуміти і втілювати музичні концепції на інструменті, а також вдосконалювати технічні навички, що підкріплюються стимулюванням позитивної мотивації, яка підсилює прояв когнітивних можливостей музиканта та забезпечує прогрес навчання; перцептивно-рефлексивний підхід акцентує увагу на взаємодії слухо-рухової перцепції та рефлексії (самоусвідомленні та аналізі виконання); на здатності внутрішньо осмислювати свої рухи, розуміти їх скоординованість як засіб посилення інтонаційної виразності, поліпшення якості звуковидобування і загального піаністичного комфорту; виконавсько-компетентнісний підхід обрано для практичної реалізації виконавсько-пластичних умінь як цілісного явища та гармонійного розвитку технічного, художнього та інтелектуального сегментів виконавської майстерності у виконавсько-інтерпретаційному процесі музиканта. Враховуючи особливість наукових підходів доцільно визначені педагогічні принципи щодо формування виконавсько-пластичних умінь музиканта-піаніста.

ІСТОРИКО-ГЕНЕТИЧНЕ УЗАГАЛЬНЕННЯ ІДЕЙ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО НАЦІОНАЛЬНИХ ГЕРОЇВ ОСОБИСТОСТІ

Назар Олегович Мачинський — 2024-12-27

У статті розглядається історико-генетичне узагальнення ідей формування ціннісного ставлення до героїв упродовж історичних періодів як важливого чинника виховання особистості, збереження історичної пам’яті та формування громадянської свідомості. У статті виділено, проаналізовано та описано ключові фази героїзації – від стародавніх часів до сьогодення. Прослідковується процес зміни парадигми висвітлення ставлення до героїчних особистостей. Стаття визначає основні характеристики героїчних образів у різні епохи: воїнська доблесть, моральний ідеал, політичне лідерство та соціальна місія, які дають можливість сформулювати цілісну картину дійсності. Історія формування героїчного ідеалу – це сім ключових етапів, кожен з яких відображає зміни соціально-економічних, політичних та культурних умов суспільства. Вони трансформуються від сакральних та міфічних персонажів у первісних спільнотах, через епічні твори античності та лицарські ідеали середньовіччя, до національно-визвольного підходу епохи Відродження та романтизму, а також до маніпулятивної героїзації в умовах тоталітарної ідеології. Сучасний етап характеризується деміфологізацією традиційних образів та розширенням поняття героїзму, яке охоплює не лише військових і політичних діячів, а й представників науки, культури та волонтерського руху. Героїчна дискусія залишається важливим елементом суспільного самовизначення та консолідації спільноти навколо ключових моральних та ідеологічних цінностей. Стаття демонструє, як еволюція образу героя відображає постійні трансформації суспільства та його потребу у символах, здатних надихати та об’єднувати людей незалежно від історичного періоду і яким чином це впливає на формування ціннісного ставлення до цих героїв.

ОСОБЛИВОСТІ РОЛІ ТА МІСЦЯ МУЗИКИ У ФОКУСІ ТРЕНДІВ КУЛЬТУРИ СЬОГОДЕННЯ

Святослав Філімонович Мельничук — 2024-12-27

В даній науковій розвідці презентується загальна характеристика закономірностей побутування та сприйняття класичної музики у сучасному просторі культури метамодерну. В процесі нашого дослідження ми намагалися виявити та експлікувати функції музичного мистецтва в контексті озвучування простору повсякденності. В статті проілюстровано, що музика, як відображальне явище культури соціуму, звучить у найрізноманітніших контекстах людської життєдіяльності, унаслідок чого її статус виявляється гранично рухливим, тобто, вона може виступати як у ролі повсякденної, так і в ролі "надпобутової" музики. Автор акцентує, що відносно музичного мистецтва, яке звучить "закадрово" в ракурсі соціальних дій, традиційний поділ на жанри вже не діє. В нашій науковій роботі, зважаючи на тотальність "закадрового" сприйняття музики, формується закономірне питання – а чи можливо в принципі сьогоднішній час визначати роль тієї чи іншої музики через традиційні жанрові градації? Процес зняття жанрових кордонів проявляється особливо наочно, коли в якості "супруводжувальної" музики виступає класика. Ми, намагалися докладніше позначити її специфічні функції у озвучуванні різних просторів і подій людської життєдіяльності. Класична музика, що лунає "закулісно", миттєво виокремлює те місце, де вона звучить, з усього навколишнього ландшафту і взагалі з контексту повсякденності і буденності, за рахунок того, що її звуковий код разюче відрізняється від звичного звукового коду сучасної епохи. Навіть якщо класична музика звучить "закадрово", то людина все одно відмітить її присутність так само, як, наприклад, вона відразу почує іноземну мову серед загального гомону людей, що розмовляють. Зауважено, що контексти звучання музики, яка звучить фоново, значно широкоформатніші та поліфонічніші порівняно з прагматичними цілями, що переслідуються функціональною музикою. Визначається, що музичне мистецтво, класичне зокрема, своєю присутністю формує ілюзію гармонійності, естетичної привабливості навколишнього простору, звичайних дій та соціальних відносин, сприяє стирання кордонів між віддаленими історичними епохами, привносить у життєву буденність відчуття духовної змістовності та значущості.

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКОЇ КОМУНІКАТИВНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Михайло Романович Мимрик — 2024-12-27

У статті здійснений теоретичний аналіз системи принципів формування музично-виконавської комунікативності здобувачів вищої освіти, які навчаються за спеціальністю «Музичне мистецтво». Визначено, що зміна традиційної поведінкової освітньої парадигми на комунікативно-діалогічну потребує впровадження гуманістичних стратегій у змісті вищої мистецької освіти, створення культурно-освітнього середовища, в якому творчо розкриватиметься комунікативний потенціал здобувачів вищої освіти у сфері музичного виконавства. Обґрунтовано, що комунікативна модель художнього спілкування в процесі музичного виконавства базується на системі принципів, які виступають методологічною основою формування такої важливої професійної якості музиканта як музично-виконавська комунікативність. З’ясовано, що педагогічна наука базується на системі взаємопов’язаних загальнодидактичних і специфічних принципів навчання, які є характерними для викладання в окремій сфері освіти, зокрема, у галузі мистецької освіти, тому вони розкривають особливості навчання й виховання засобами мистецтва. У зв’язку з цим запропоновано й проаналізовано низку принципів, які створюють методологічне підґрунтя для реалізації авторської педагогічної концепції формування музично-виконавської комунікативності студентів з метою розкриття доцільності її застосування у фаховій підготовці здобувачів вищої освіти.Це принципи: культуровідповідності; діалогічно-ціннісної спрямованості розуміння; індивідуалізації; рефлексивності; проєктивності у виборі художньо-комунікативних стратегій. Доведено, що всі виокремлені принципи формування музично-виконавської комунікативності здобувачів вищої освіти між собою тісно взаємопов’язані, а їх комплексне застосування лише підсилює дію один одного, що позитивно впливає на формування досліджуваного феномена.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАСОБАМИ АРТ-ТЕРАПІЇ

Інна Іванівна Осадченко — 2024-12-27

Стаття присвячена вивченню та обґрунтуванню особливостей формування інклюзивної культури майбутніх соціальних працівників засобами арт-терапії. На основі аналізу сучасних наукових джерелах інклюзивну культуру майбутніх соціальних працівників автор розуміє як особистісну характеристику, що виявляється в умінні створити та підтримувати інтегративно-позитивне, толерантне професійне середовище, у якому кожен буде почуватися визнаним, підтримуваним, приналежним, затребуваним, не зважаючи на особливі психофізичні порушення та потреби. Обґрунтовано, що соціальна інтеграція засобами арт-терапії є значущою у формуванні інклюзивної культури, тому останніми десятиліттями сфера арт-терапії увійшла до системи освіти. Засоби арт-терапії забезпечують індивідуальну психологічно-корекційну роботу та створюють атмосферу мистецького середовища, зазвичай тренінгового характеру. На основі аналізу наукових джерел та авторського досвіду у сфері професійної підготовки та арт-терапії автором схарактеризовано особливості формування інклюзивної культури майбутніх соціальних працівників засобами арт-терапії: 1) організаційні (створення інклюзивного освітнього простору у закладах вищої освіти та умов інклюзивної взаємодії під час виробничої практики, в умовах чого буде проводитися арт-терапевтична робота; надання переваги груповим формам заняття – тренінгам, використовуючи їх різні види; організація виробничої практики інклюзивного характеру; забезпечення парно-інклюзивного виконання арт-вправ у процесі тренінгів); 2) методичні (застосування різного спектру арт-терапії, але максимально доступної та комфортної для виконання учасниками із особливими освітніми потребами / особами з інвалідністю); 3) змістові (ретельно обирати та застосовувати апробовані арт-терапевтичні заходи); 4) процесуально-результативні (визначати дотичний орієнтир на очікуваний соціально-психологічний результат обраних та реалізованих арт-терапевтичних заходів і конкретних арт-терапевтичних вправ, що сприятимуть формуванню компонентів інклюзивної культури кожного учасника заходу).

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ У ПОЛІТЕХНІЧНИХ КОЛЕДЖАХ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Тетяна Володимирівна Потапчук — 2024-12-27

У статті розглянуто вплив глобалізаційних та інтеграційних процесів на формування єдиного демократичного простору, заснованого на дотриманні прав людини, забезпеченні фундаментальних свобод, спільному ринку праці та загальній безпеці. В умовах стрімких змін на ринку праці зростає потреба у висококваліфікованих фахівцях, здатних до адаптації, технічного мислення, підприємницької діяльності та застосування інноваційних підходів у професійній сфері. Проаналізовано особливості функціонування політехнічних коледжів КНР, які тісно співпрацюють з промисловістю, що сприяє адаптації навчальних програм до потреб ринку праці. Основна увага приділена модульному підходу до навчання, розвитку дуальної освіти, інтеграції STEM-дисциплін та підтримці інноваційного мислення серед студентів. Розглянуто механізми залучення здобувачів освіти до науково-дослідної діяльності, стартап-проєктів та підприємницької діяльності, що сприяє підготовці висококваліфікованих спеціалістів у галузях високих технологій. Досліджено нормативно-правову база освіти Китайської Народної Республіки на основі аналізу законодавчих та нормативних документів китайською та англійською мовами. Розглянуто основні законодавчі акти, зокрема Закон про освіту, Закон про професійну освіту, Закон про вищу освіту та Закон про розвиток громадянської освіти. Визначено їхній вплив на державну політику у сфері професійної та вищої освіти, а також на правове регулювання підготовки фахівців, зокрема у технічних галузях. Проаналізовано роль освіти в модернізації КНР, яка за останні десятиліття досягла значних технічних та економічних успіхів, ставши однією з найдинамічніших країн світу. Особлива увага приділена вищій освіті, яка є стратегічно важливим елементом реформ і модернізації країни, що сприяє підвищенню політичного статусу, геополітичного впливу та економічного прогресу. Водночас доступність високоякісної вищої освіти є складовою реалізації принципів соціальної справедливості в китайському суспільстві. Також подано формування мережі елітних вищих навчальних закладів Китаю, які прагнуть зайняти провідні позиції в міжнародних рейтингах.

ВІДВІДУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ ЯК ОСВІТНІЙ ЗАХІД ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЦІННОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ

Світлана Олександрівна Пустова — 2024-12-27

Стаття присвячена обґрунтуванню доцільності проведення освітніх заходів (відвідування природоохоронних територій) для формування екологічних цінностей у студентів соціономічних професій. Актуальність формування екологічних цінностей у молоді, зокрема студентів соціономічних професій зумовлюється необхідністю забезпечення сталого розвитку та збереження навколишнього середовища. Автори звертають увагу, що однією із форм формування екологічних цінностей є участь студентів соціономічних професій як майбутніх фахівців в обміні досвідом з фахівцями природоохоронних установ. Зазначається, що у межах реалізації педагогічних умов формування екологічних цінностей у студентів соціономічних професій відбулося відвідування студентами Національного природного парку «Голосіївський». Акцентується увага на інтерактивному потенціалі освітньої програми, розробленої працівниками Національного природного парку «Голосіївський» щодо можливості студентів не лише насолодитися красою природи, але й набути нових екологічних знань про охорону довкілля. Зазначається роль власної ініціативи студентів щодо участі у зазначеній програмі з використанням сучасних технологій для просування екологічних цінностей, розміщенні публікацій, відеороликів та інтерактивних веб-додатків в соціальних мережах, роль таких заходів у популяризації ідей збереження біорізноманіття, сталого природокористування та екологічної відповідальності суспільства, зокрема студентів. Під час проведення екскурсій, тематичних квестів та освітнього заходу наголошувалось на взаємодії людини і природи через практичну діяльність, що сприяло усвідомленню важливості відповідального ставлення до довкілля, формуванню екологічних цінностей. Автори доходять висновку про важливу роль відвідування природоохоронних територій у формуванні екологічних цінностей студентів соціономічних професій та доцільність проведення таких заходів на усіх етапах навчання студентів в університеті.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СВІТОГЛЯДУ СТУДЕНТІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ УНІВЕРСИТЕТІВ НАУК ПРО ЖИТТЯ

Інна Миколаївна Савицька — 2024-12-27

Стаття присвячена обґрунтуванню зарубіжного досвіду формування ціннісного світогляду студентів соціономічних професій університетів наук про життя на прикладі США. Авторка наголошує, що пріоритетним в університетах США є впровадження курсів з етики, соціальної відповідальності та сталого розвитку, зокрема, в університетах наук про життя, де готують фахівців до діяльності в системі «людина–людина». Зазначається, що освітні програм з спеціальностей «соціальна робота», «психологія», «медицина», «екологія» передбачають значну кількість практичних занять, тренінгів та кейси, які формують емпатію, лідерство, емоційний інтелект, критичне мислення студентів, навчають їх аналізувати реальні моральні дилеми, самостійно приймати рішення, бути відповідальними і відданими своїй справі. Як однин із напрямків формування ціннісного світогляду американських студентів авторка називає виховання патріотизму. Звертається увага на роль життєвих цінностей у структурі особистості, тому місія університету містить формування життєвих стратегій, діяльність із задоволення своїх потреб та інтересів на основі прийнятих життєвих цінностей. Визначено принципи формування ціннісного світогляду студентів соціономічних професій університетів США такі: довіра, турбота, безпека, повага до природи мотивації особистості, когнітивний розвиток, самореалізація, творчість. До найбільш дієвих навчальних методів віднесено такі: лекції-презентації (представлення нового матеріалу), лекції-обговорення (двосторонній зв’язок між учасниками процесу виховання). Згадується дослідження студентом природи, важливості, необхідності і можливості прийняття цінностей освітнього середовища для його подальшої життєдіяльності шляхом наповнення ціннісних стимулів зрозумілим змістом. Звертається увага авторки на сприяння етнічної, соціальної і культурної різноманітності середовища формуванню толерантності, розумінню різних світоглядів, здатності працювати в міжнародних командах. Освітній процес базується переважно на інноваційних підходах: використанні інтерактивних платформ, відеоігор для навчання та віртуальних лабораторій. Це підсилює теоретичні знання і сприяє формуванню ціннісного світогляду.

ОСОБЛИВОСТІ РЕПЕРТУАРУ ДЛЯ ДУХОВИХ ОРКЕСТРІВ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Олександр Володимирович Сіончук — 2024-12-27

У статті досліджуються істотні трансформації у репертуарі духових оркестрів України після повномасштабного вторгнення росії у лютому 2022 року. Акцентується увага на музиці як дієвому інструменті формування національної ідентичності в умовах війни. Автор аналізує вплив соціально-політичних змін на вибір творів у репертуарі оркестрів, зокрема тенденцію до популяризації національної музичної спадщини, відмови від російської музики, впровадження інструментальних обробок українських народних пісень, маршів, і творів, що асоціюються з героїчними сторінками історії України. Також у статті розглядається практичний аспект впливу нових репертуарних підходів на аудиторію: через публічні виступи цивільні та військові духові оркестри сприяють не лише популяризації української культури, але й згуртуванню суспільства у складний період. Робота базується на аналізі репертуарів провідних оркестрів, відгуках слухачів та думках музикантів, що дозволяє всебічно оцінити вплив війни на музичну культуру України. Крім того, у статті зазначається, що адаптація репертуару духових оркестрів дозволяє популяризувати українське мистецтво на міжнародній арені, демонструючи світові силу і стійкість української культури навіть у найскладніші часи. Автор доводить, що зміна репертуару є не лише художньою, а й соціально-політичною потребою, яка відображає сучасні виклики та потреби суспільства. Ця стаття буде корисною не лише для музикознавців, культурологів, диригентів оркестрів, але й для широкої аудиторії, яка цікавиться питаннями української культури у сучасному контексті.

КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ГНУЧКА НАВИЧКА В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Наталія Михайлівна Степанова — 2024-12-27

Стаття присвячена визначенню ролі креативності, як гнучкої навички, в процесі професійної підготовки майбутніх педагогів. Аналізуючи спектр Топ-навичок-2030 для сучасної людини, авторка приходить до висновку, що за останнє десятиліття креативність входить у цей перелік і вважається однією з найнеобхідніших. Визначено, що креативність являє собою систему компетенцій, які характеризують цю навичку через уміння генерувати нові, нестандартні ідеї, знаходити інноваційні рішення в традиційних ситуаціях. Креативність, із педагогічної точки зору, вважається одним із чинників обдарованості особи й залежить як від її особистісних якостей, так і від соціальних умов життєдіяльності. З психологічної точки зору, креативність дотична до формування творчої «Я-концепції» (Creative self), що вказує на можливості кожної людини «творити саму себе». А в сукупності – це складова важливого процесу розвитку кожної особистості впродовж всього життя, який направлений на соціальну співпрацю, підтримку продуктивних міжособистісних стосунків, становлення індивіда, як особистості та його професійної самореалізації. Зазначено, що в умовах соціальних викликів сучасного суспільства, роль креативності, як гнучкої навички, постійно зростає. Від так, необхідність її в професійній підготовці майбутніх педагогів не викликає сумнівів. Аналізуючи освітньо-професійні програми спеціальностей «012 Дошкільна освіта» та «013 Початкова освіта» (саме професійна підготовка майбутніх вихователів та учителів початкових класів є в фокусі наукової розвідки), авторка підкреслює, що серед освітніх компонентів мають бути курси, під час вивчення яких у здобувачів освіти, майбутніх педагогів, розвивалася креативність. Ураховуючи інтегрованість та наскрізний характер самої навички, методики та техніки щодо її розвитку можуть бути направлені на удосконалення когнітивних навичок, розвиток критичного мислення та уміння знаходити нестандартні рішення в поставлених завданнях. Окрім цього адаптивність та гнучкість, які є складовими креативності, дозволять збалансувати емоційний стан та справитися зі стресом. А в професійній діяльності ця навичка є основою генерування нових ідей та впровадження інновацій у практику.

ОНТОЛОГІЧНА ОСНОВА МУЗИКИ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ'Я

Ігор Миколайович Харитон — 2024-12-27

У статті піддається осмисленню онтологічна ознака сакральної музики українського православ'я під кутом зору тлумачення найважливіших складових явища, спрямованих, з однієї сторони на створення, з іншого ж боку на відтворення його найрізноманітніших моделей життєдіяльності в рамках культової обрядовості української православної традиції. Найперше зосереджуємо свою увагу на відстеження специфіки творення тих чи тих музично-естетичних зразків, сповнених релігійної змістовності спрямованої на формування художньої образності студійованого явища, під кутом зору самовияву його особистісного начала, “акредитованого” цілим рядом знакових постатей композиторського бомонду найрізноманітніших поколінь, авторів окремих творів божественного змісту найширшого обрядового кола їх застосування. В цьому контексті вдаємося до аналізу дієвості процесу творення численних зразків такої музики в поступі її історичної “рельєфності” (ранні форми церковного співу, давньоукраїнська церковна монодія, багатоголоса /партесна/ церковна музика, українська духовна музика класичного стилю, духовна музики епохи українського романтизму, а також сакральне музикування доби сучасності) – базової формотворчої складової життєдіяльності явища. Водночас виводимо в ранг неабиякої наукової цікавості й фактор ще однієї складової культової співацької традиції українського православ'я – чинник ефективності мас (суб'єктивність гуртового сакрального музикування), активатор музично-естетичних зразків такої музики за усім периметром її дієвості. Узагальнюючи наші роздуми щодо пропонованого ракурсу осмислення проблеми, стверджуємо – музика українського православ'я є феноменом сакральної художньої образності в рамках культової обрядовості зазначеної релігії, дієві вектори якого увиразнюють, з однієї сторони процес створення, з іншого ж боку – механізм відтворення змістовності такої образності, в межах чітко визначеного контуру її ефективності, формалізованої логікою інтонаційно-ритмічного виокремлення найрізноманітніших схем тих чи тих сюжетних утворень.

ПОЛІТЕХНІЧНІ КОЛЕДЖІ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Ван Хунмін — 2024-12-27

Статтю присвячено вивченню місця і ролі політехнічних коледжів у системі професійної освіти Китайської Народної Республіки, а також їх значення для підготовки фахівців на сучасному етапі розвитку КНР. Представлено три періоди історії професійно-технічної освіти в Китаї та зазначено щодо її трансформації у професійну. Встановлено, що політехнічні коледжі є відносно новим типом закладів освіти, який виник у процесі реформування й модернізації професійно-технічної освіти. Вони є закладами освіти, які надають професійно-технічну освіту в різних галузях, включаючи охорону здоров’я, техніку, технології, сферу гостинності, бізнес, інформаційні технології тощо. Політехнічні коледжі зазвичай поєднують теоретичні знання з практичними навичками. Студенти мають можливість отримати досвід практичної роботи в реальних умовах завдяки практиці на виробництві й стажуванню в провідних компаніях. Останнім часом набула поширення тенденція щодо залучення до проведення занять практиків – представників виробництва і бізнесу. Політехнічні коледжі застосовують різні форматами навчання, що сприяє підвищенню мотивації студентів до навчання і їхньому працевлаштуванні у майбутньому. Деякі коледжі вже запровадили програми професійно-технічної освіти, які були розроблені спільними зусиллями викладачів і виробничників, з метою врахування у програмах передових тенденцій в галузі, а також регіональних потреб. У коледжах приділяється увага не тільки фаховій підготовці, а й розвитку так званих мяких навичок, зокрема комунікатиних умінь, здатності до встановлення контактів і умінь роботи в команді. Констатовано, що функціонування політехнічних коледжів перебуває під пильним контролем держави,що стосується як змісту освітніх програм, так і засобів забезпечення їх реалізації, обладнання тощо. Визначено специфічні переваги політехнічних коледжів: поєднання теорії з практикою, швидке реагування на ситуацію на ринку праці й запити роботодавців, можливість прямого виходу випускників на ринок праці, залучення практиків до викладання й широка пропозиція практик і стажування на виробництві.