Мистецька освіта та розвиток творчої особистості

ФОРМУВАННЯ МУЗИЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ УЧНІВ ДМШ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ПО КЛАСУ ГІТАРИ

Артем Олександрович Водяний — Thu, 21 Nov 2024 00:00:00 +0200

Роль музичного інтелекту в розвитку людини важко переоцінити, саме тому в даній статті процес навчання в дитячій музичній школі по класу гітари розглядається з точки зору підпорядкування основній ідеї – практичному формуванню в учнів музичного інтелекту. В статті висвітлено шляхи становлення понять «інтелекту» та «музичного інтелекту», згідно з теорією множинних інтелектів Г. Гарднера; конкретизовані музичний зміст та структура музичного інтелекту, розглянуто його функціонування; досліджено вплив музичного інтелекту на інші інтелекти; зроблена спроба дати визначення музичного інтелекту як інтерактивної системи музичних здібностей людини. Акцентовано увагу на тому, що заняття в ДМШ по спеціальності (по інструменту) можна віднести до індивідуально-центричної освіти. На цих заняттях вчитель має можливість максимально позитивно впливати на організацію і корегування результату процесу навчання, враховуючи індивідуальні особливості кожного учня. Основою процесу формування музичного інтелекту є розвиток музичного слуху, відчуття ритму та музичної пам’яті учня, що потребує системного підходу. Персональний вплив вчителя повинен бути заохочувальним, базуватися на спільній взаємодії при вирішенні конкретних завдань в творчій атмосфері. В даній роботі проаналізовані індивідуальні заняття з класичної гітари з врахуванням особливостей цього інструменту. В статті звернено увагу на вихованні в учнів культури музичного сприймання, розуміння музичних стилів і задуму автора. Це досягається, зокрема, відповідним підбором репертуару з врахуванням технічних та емоційно-психологічних можливостей учня. Музичний інтелект особистості є основою процесу сприймання музики. Музика – це «грунт», на якому може зростати духовне, творче єство учня. Слухаючи та виконуючи музичні твори, дитина набуває нових знань та уявлень про світ. Отже, становлення і розвиток музичного інтелекту особистості як її творчого потенціалу – одне з основних завдань музичного навчання та виховання. Пропонована стаття стимулює вибір навчання в музичній школі та звертає увагу педагогів на розглянуті проблеми.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Мирослав Васильович Гринишин, Олена Анатоліївна Іваненко — Thu, 21 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються основні особливості організації фахової підготовки, а також переваги та недоліки дистанційного навчання здобувачів освіти сценічних спеціальностей в закладах вищої освіти України під час епідемії коронавірусу та військового стану. Кризові стани суспільства завжди загострювали усі соціальні процеси країн примушуючи шукати альтернативні шляхи вирішення нагально важливих питань щодо перспективи подальшого виживання. Щоразу коли перед сучасною людиною постає питання персонального вибору вона повинна консолідувати у собі власні енергетичні можливості та потенціали для здобуття ключів знань для переходу у нову життєву реальність. Такі ключі оновлюються кодом кожної новітньої епохи і вони вміщують персональну формулу, котра вимагає персональний шифр. Основою такого шифру у період особливо загострених кризових станах суспільства є проявлення у людині здатності видобувати у собі непроявлені або сплячі усередині неї потенціали, котрі людина ніколи не використовує у звичному власному житті. Саме цей принцип рятує і допомагає людині переустановитися, як комп’ютеру і розпочати своє життя в оновленому стані але це не завжди приємний процес позаяк позбавляє людину звичного комфортного стану. В сучасних реаліях затяжної війни, в яких знаходиться наша держава потребують повного або часткового застосування у ЗВО дистaнційнoгo формату нaвчaння, що має свoї як перевaги, тaк й недоліки. Позитивним вирішенням є компромісне поєднання двох форм навчання, щоб не призводити ні до втрати якості отримуваних знань здобувачами, ні до деградації здатності передавати свої знання викладачами. Тому дана ситуація поставила нові виклики перед викладачами мистецьких спеціальностей, трансформувати підходи до мистецького освітнього процесу та підвищення мотивації в отриманні здобувачами освіти фахових компетентностей.

ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ШКОЛЯРІВ ЯК ОБОВ’ЯЗКОВА ОСВІТНЯ ЦІЛЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Марія Василівна Клепар, Олександр Олександрович Чінчой — Thu, 21 Nov 2024 00:00:00 +0200

У сучасному суспільстві відбуваються трансформації, які висувають нові вимоги до формування особистості, громадянина та фахівця, а також досягнення успіху в різних сферах життя. Зростає значення здатності усвідомлювати та контролювати власні емоції, що підкреслює важливість емоційного інтелекту. Це знаходить відображення в документах, які регулюють реформування освіти, де серед основних компетентностей учнів початкової школи виділяються ті, що пов’язані з розвитком емоційного інтелекту. Серед них: конструктивне управління емоціями, застосування емоційного інтелекту для вирішення проблем, оцінка ризиків і прийняття рішень, співпраця, ініціативність та творчість. Рішення зазначеної проблеми вимагає спеціальної підготовки вчителів і цілеспрямованої системної роботи з розвитку емоційного інтелекту молодших школярів. Це включає усвідомлення власних емоцій та емоцій інших, опанування емоціями та розвиток навичок комунікації з іншими людьми. У статті наведено аналіз можливостей Нової української школи щодо впливу на розвиток емоційного інтелекту в молодшій школі. Визначено напрями його розвитку відповідно до вимог особистісно-орієнтованого, компетентнісного, комунікативного та діяльнісного підходів, викладених у Державному стандарті загальної початкової освіти як основних орієнтирів для оновлення змісту навчання. Також розкрито особливості організації інтегрованого навчання, спрямованого на розвиток емоційного інтелекту, та детально описано емоційну складову освітніх галузей початкової школи.

ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕФЛЕКСІЇ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ КОЛЕКТИВІВ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Дмитро Володимирович Мазур — Thu, 21 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті розкрито принципи розвитку професійної рефлексії майбутніх керівників інструментальних колективів у процесі фахової підготовки. Підкреслено необхідність впровадження новаторських методів у сферу мистецької освіти. Наголошено на важливості застосування професійної рефлексії у сфері управління колективним виконавством. Зазначено, що основною умовою для ефективного розвитку професійної рефлексії у майбутніх керівників інструментальних колективів під час їхньої фахової підготовки є систематичне та точне дотримання принципів загальнопедагогічної та мистецької освіти. Окреслено такі дидактичні принципи підготовки майбутніх керівників, як: гуманізація, наочність, системність і послідовність, цілісність і єдність, активність та самостійність суб’єкта навчальної діяльності. Актуалізовано думку, що дані принципи відіграють ключову роль у розвитку професійної рефлексії майбутніх керівників інструментальних колективів та характеризуються їх взаємозв’язком та діалектичною взаємодією. Вони забезпечують створення сприятливого середовища для саморозвитку студентів, доступність складних концепцій через конкретні приклади, а також впорядковане впровадження знань у практику. Інтеграція теоретичної та практичної підготовки, самостійність та активність студентів сприяють формуванню висококваліфікованих спеціалістів з розвиненим рефлексивним мисленням та творчим підходом. Вище окреслені принципи допомагають всебічному розвитку особистості, яка здатна до самостійного мислення і критичного аналізу, що є необхідним для ефективної підготовки керівників інструментальних колективів.

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА

Тетяна Володимирівна Потапчук, Юліана Вікторівна Шеретюк — Thu, 21 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядається важливість хореографічного мистецтва як ефективного засобу розвитку творчої індивідуальності здобувачів вищої освіти. Актуальність теми зумовлена потребою формування креативних, адаптивних фахівців, здатних до інноваційного мислення та самовираження в умовах швидко змінюваного суспільства. Проаналізовано різні аспекти впливу хореографії на студентів, зокрема, розвиток емоційної інтелігентності, комунікаційних навичок та здатності до командної роботи. Зазначено, що заняття танцями формують у студентів уміння висловлювати емоції, розуміти почуття інших та налагоджувати міжособистісні зв’язки. Крім того, хореографічні практики сприяють розвитку самодисципліни, адже для досягнення успіху в танці потрібні регулярність та наполегливість. Особливу увагу приділено процесу саморозвитку, який забезпечує хореографічна освіта. Це не лише фізична активність, а й форма творчого самовираження, що допомагає студентам відкривати нові грані власної особистості. Через хореографію здлбувачі вищої освіти вчаться спілкуватися без слів, виражати свої ідеї та емоції, що збагачує їхній культурний та естетичний досвід. Підкреслюється важливість створення креативного середовища, яке сприяє розвитку лідерських, моральних та професійних якостей студентів. Подано ефективні методи, зокрема імпровізація, театралізація, робота зі сценаріями, створення ситуацій успіху та естетотерапія, які активізують творчі здібності і підвищують мотивацію до саморозвитку. Крім того, акцентовано увагу на можливостях хореографічного мистецтва у розвитку творчої індивідуальності здобувачів вищої освіти, підкреслюючи її роль у формуванні емоційної виразності та критичного мислення, що є важливими для професійного зростання. Наголошено на значенні хореографічного мистецтва як важливого інструменту для професійної підготовки та формуванні особистості студента, здатної до критичного мислення та творчого підходу в будь-якій сфері діяльності.

ПЕДАГОГІЧНІ ВИМІРИ ГУМАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМИН У ДИТЯЧОМУ ХОРОВОМУ КОЛЕКТИВІ

Ярослав Васильович Сверлюк, Лілія Іванівна Сверлюк — Thu, 21 Nov 2024 00:00:00 +0200

У пропонованій статті розкрито сутнicть i шляхи гуманiзацiї творчого процесу в дитячому хоровому колективі. Сучасна психологiчна наука виходить з того, що гуманнiсть особистостi перебуває у певнiй невiдповiдностi з вимогами демократичного суспiльства, а її цiннiснi складники не завжди знаходять належне мiсце в системi людських цінностей. На основі наукових праць здійснено спробу довести, що проблема гуманiзацiї набуває нинi особливої гостроти, а її успiшне розв’язання вимагає передусiм науково обґрунтованого визначення виховного процесу як системи. У цьому зв’язку формування особистiсно-творчих якостей засобами хорового співу на засадах гуманізації взаємин є прiоритетною метою. Адже саме в активнiй музичнiй творчостi закладений могутнiй потенцiал виховного впливу. Тому не буде перебiльшенням вважати, що найефективнiшим засобом формування високих iдеалiв у школярiв виступають мистецтво, художня творчiсть. Питання про мiсце мистецтва в моральному вихованнi дiтей та значення мистецтва для самопiзнання i саморозвитку особистостi, давно знаходиться у центрi уваги науковцiв, нерiдко викликає полемiку. Дискусанти намагаються знайти оптимальнi шляхи, якi можуть допомогти дитинi зрозумiти себе, розвинути свої прагнення до краси, iстини, благородства, честi, пробуджуючи в душi мужнiсть, шляхетнiсть. Тому постала нагальна потреба ефективнiше використовувати в гуманiстичному вихованнi засоби хорового мистецтва, які є уособленням духовних надбань українського народу. Доведено, що дитяче хорове виконавчтво, як одне iз масових форм, покликане стати своєрiдною творчою лабораторiєю у формуваннi гуманних взаємин пiдлiткiв у процесi їх колективної музичної дiяльностi. Участь дiтей у хорових колективах – це свого роду школа музично-виконавської майстерностi, гуманно-творчих взаємостосункiв та школа формування гуманно-демократичного стилю взаємин мiж його учасниками.

ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ ФОРТЕПІАННОЇ СПАДЩИНИ ВІКТОРА КОСЕНКА

Юлія Георгіївна Тарчинська, Каріна Олександрівна Ващук — Thu, 21 Nov 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена висвітленню педагогічного аспекту фортепіанної спадщини Віктора Степановича Косенка. Характеристика творчості митця у цьому жанрі здійснена з огляду на її стильові особливості; специфіку втілення народних джерел; індивідуальне трактування звукових можливостей інструменту. Окреслено педагогічні ресурси фортепіанних опусів композитора у проекції на здобувачів освіти у класі музичного інструменту та школярів, які долучаються до мистецтва на уроках у загальноосвітніх закладах. З’ясовано, що ґрунтовний підхід до визначення стильового контексту фортепіанних творів В. Косенка сприятиме особистісному художньому зростанню здобувачів мистецької освіти в аспекті формування їх здатності до фахового творчого інтерпретування спадщини композитора. Опанування фольклорного складника стилю В. Косенка дозволить орієнтуватися у засобах художньо-образного впливу, що сприяють самоусвідомленню, самовираженню внутрішніх інтелектуальних, морально-естетичних та інших сил і уявлень молодого покоління українців, плеканню їх любові до національного мистецтва з огляду на природній потяг до рідного інтонаційного фонду. Виконавське опанування фортепіанних творів класика української музики розвиває та вдосконалює піанізм, що відповідає співній і водночас оркестральній фонічній ідеї у трактуванні інструменту. Опуси композитора із складними у технічному розумінні фактурними завданнями потребують спеціального тренування ігрового апарату. Це додатково стимулює технічну роботу, при якій інструменталіст має дотримуватися принципів, властивих поглядам самого митця щодо дбайливого ставлення до формування й розвитку своїх піаністичних можливостей. В. Косенко збагатив українську фортепіанну літературу жанрами концертного етюду, поеми, дитячої музики. Твори його фортепіанної спадщини мають суттєвий виконавсько- та художньо-педагогічний потенціал для підготовки здобувачів мистецької освіти у класі музичного інструменту.

КОМПОЗИЦІЙНЕ УЛАШТУВАННЯ МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ТРАДИЦІЇ

Ігор Миколайович Харитон, Галина Андріївна Івченко — Thu, 21 Nov 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проблемі композиційної улаштованості культової музики українського православ'я, як багаторівневого конструкту, що лежить в основі її образно-смислової фабули. В цьому контексті відслідковуються ті чи ті зв`язки просторово-часового континууму такої музики, як соціо-культурного явища в свідомості реципієнта, під кутом зору осмислення ним хронотопу цього феномену. У пропонованому ракурсі аналітики, стверджуємо – буття музичного твору (у свідомості суб`єкта сприйняття) зумовлюється поліфонією чотирьох його основних онтологічних рівнів: тимчасовим процесом, звуковим хронотопом, чистою тривалістю та просторовою структурою. Тимчасовий процес, як один з онтологічних рівнів буття музичного твору в свідомості реципієнта забезпечує усвідомлення останнім, з однієї сторони пульсування ритмізованої послідовності тих чи тих інтонаційних утворень, з іншого боку відчуття упорядкованості частин твору в їх формально-змістовній єдності. На другому ж рівні буття творчої композиції, крізь призму свідомості суб`єкта сприйняття, часовий процес звучання включається в хронотоп – тимчасово-просторову єдність звукової форми. На третьому рівні усвідомлення реципієнтом музичного твору, зникає відчуття просторово-часової вимірності явища, а отже буття останнього зводиться до чистої протяжності феномену в бергсонівському розумінні, яка кваліфікується послідовністю із вкоріненою логікою на кшталт: усе те, котре відзвучало й було пережите в недалекому минулому, включається в те, що звучить й переживається в теперішньому моменті. Четвертий же рівень буття, вкорінюється в процес усвідомлення суб`єктом сприйняття змістовності музичного твору, яка проявляється одномоментним просторовим уявленням тих чи тих художніх картин, що з`являються у свідомості цього таки суб'єкта. Щодо аналізу музичного хронотопу сакральної музики українського православ`я, то цю ознаку осмислюємо під кутом зору просторовості, якій властивий її трансцендентний самовияв, крізь призму чіткого увиразнення національного способу функціонування такої музики в рамках її культової обрядовості української православної традиції.

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ФОРТЕПІАННОГО ВИКОНАВСТВА В УКРАЇНІ

Наталія Леонідівна Цюлюпа, Ірина Ігорівна Хомич — Thu, 21 Nov 2024 00:00:00 +0200

Дана наукова стаття представляє всебічний аналіз формування української фортепіанної школи від її зародження до сучасності. У роботі розглядаються основні етапи та впливові чинники, які визначали розвиток фортепіанного мистецтва в Україні. Автори досліджують історичні передумови та соціально-культурні обставини, що сприяли розвитку національного фортепіанного виконання. Важливу увагу приділено впливу таких факторів, як політичні зміни, культурні обміни та педагогічні ініціативи, що визначали еволюцію виконавської традиції в Україні. Стаття акцентує увагу на постатях, які внесли суттєвий внесок у розвиток національного фортепіанного мистецтва, серед яких видатні композитори, педагоги та виконавці. Огляд охоплює також впливи західноєвропейських музичних течій і їх інтеграцію в український контекст. Аналіз історичних аспектів, що вплинули на формування і розвиток національного фортепіанного стилю, дозволяє краще зрозуміти унікальність українського фортепіанного виконання та його місце в міжнародному музичному просторі. Результати дослідження підкреслюють значення історичного контексту для розуміння сучасних тенденцій та викликів у фортепіанному мистецтві України.

ТЕХНІКА ВИКОНАННЯ СУЧАСНИХ ПРИЙОМІВ ГРИ МІХОМ (РИКОШЕТ) ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ВИКОНАВСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ БАЯНІСТА

Станіслав Сергійович Димченко — Thu, 21 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті на основі аналізу фундаментальних робіт відомих вчених-музикознавців та педагогів-музикантів сформульовані питання про техніку виконання найтиповіших міхових прийомів гри (рикошет), що розповсюджені в сучасному баянному мистецтві. Розглянуто специфіку їх виконання, надано приклади художнього втілення цих прийомів на зразках музичних творів. Запропоновано класифікацію міхових прийомів гри за основними їх типами і різновидами. Тричастковий рикошет є найпоширенішим і нескладним з точки зору розвитку виконавської техніки. Існує в двох варіантах: прямий і зворотний. Прямий тричастковий рикошет починається з відкриття міхів (перша частка), потім міхи закриваються на другій і третій частці (удар-відскок). Зворотний тричастковий рикошет, навпаки, починається із закриття міхів, потім відбувається удар-відскок, що відповідає першій і другій частці, а третя звучить при подальшому відкритті міхів. Чотиричастковий рикошет також є поширеним способом виконання на міхах. Технологія його виконання відображає метод рикошету на основі прямого тричасткового відскоку з обов'язковим зняттям пальців з клавіш між четвертою та першою частками в кожному циклі. Таким чином, різноманітність оригінальних технік роботи з міха́ми, які використовуються у виконавській та композиторській сферах баянної творчості, є яскравим і колоритним тембрально-звучальним комплексом, що своєрідним звучанням значно збагачує систему виразних засобів сучасного баянного виконавства. В результаті проведеного дослідження, шляхом аналізу сучасної наукової, монографічної літератури здійснено спробу вивчити та розкрити специфічні особливості виконання на баяні сучасних прийомів міхової гри: рикошет. Проаналізовано чинники, що стимулювали та засвідчили новий етап у розвитку виконавської майстерності баяніста.