Мистецька освіта та розвиток творчої особистості

ОРФ-ПІДХІД НА МУЗИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ У ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: СУЧАСНИЙ ДОСВІД

Оксана Олексіївна Гумінська, Наталія Миколаївна Денисюк — Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

У змісті статті розглянуто суть музично-педагогічної концепції К. Орфа та розкрито її значення у творчому розвитку особистості. Висвітлено історичні факти, що сприяли формуванню прогресивних поглядів. На основі наукових праць здійснено спробу розкрити значення Орф-підходу, в основі якої лежать принципи дитиноцентризму, взаємонавчання, взаємозв’язку практики та теорії, інтеграції мови, музики, руху, музичної імпровізації, імпровізаційності та творчої активності, збалансованості між процесом і результатом; використання Орф-інструментарію; адаптивності, універсальності. Актуалізовано думку, що мовні, ритмічні вправи, ігри, музикування на елементарних музичних інструментах, імпровізація є природним шляхом розвитку творчих можливостей дітей дошкільного віку. Описано історію створення та діяльність Орф Шульверк Асоціації України. Проаналізовано досвід упровадження Орф-підходу в освітній процес сучасних закладів освіти, зокрема й закладів дошкільної освіти. Наведені приклади досвіду музичних керівників закладів дошкільної освіти та зразки Орф-підходу в педагогічній діяльності автора статті. Підкреслюється думка, що навчання через дію, творчі форми спілкування з музикою, мовленнєва, рухова, дослідницька діяльність та інтеграція різних видів діяльності в єдиний процес сприяють усебічному гармонійному розвитку дітей дошкільного віку. Пропонована стаття є науковим поглядом на предмет історико-методологічних засад музичного навчання та виховання особистості на основі Орф-підходу, які спонукають до осмислення проблем дошкільної музичної педагогіки.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ-БАЯНІСТІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ТЕКСТОЛОГІЧНИХ ЗАСОБІВ МУЗИЧНОЇ ВИРАЗНОСТІ

Станіслав Сергійович Димченко — Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті розглянуто методичні та теоретичні питання, які продовжують дослідження різних аспектів розвитку баянної вітчизняної музики, питання ретельного вивчення художніх особливостей і стильових рис професійних творів для баяна, які визначаються в сучасному музикознавстві як відправні опуси у процесі професіоналізації й академізації галузі виконавського мистецтва. На основі аналізу фундаментальних робіт відомих учених-музикознавців і педагогів-музикантів сформульовані питання про специфічні особливості виконання текстологічних засобів музичної виразності (сучасних прийомів гри міхом), що є важливим критерієм визнання рівня музичної зрілості виконавця, його професійної майстерності, а також рівня його сформованості як майбутнього викладача фахових дисциплін. У результаті проведеного дослідження шляхом аналізу сучасної наукової, монографічної літератури здійснено спробу вивчити та розкрити специфічні особливості виконання на баяні сучасних прийомів міхової гри: тремоло. Проаналізовано чинники, що стимулювали та засвідчили новий етап у розвитку виконавської майстерності баяніста.

ВИКОРИСТАННЯ КОНВОЛЮЦІЙНИХ РЕВЕРБЕРАТОРІВ У СУЧАСНІЙ ЗВУКОРЕЖИСУРІ

Володимир Сергійович Єгоров — Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

У запропонованій статті розглядається технологія конволюційних ревербераторів і їх застосування в сучасній звукорежисурі. Основою конволюційних ревербераторів є математичний метод, який дозволяє емулювати реверберацію приміщень, акустичні властивості яких були виміряні та записані у вигляді імпульсних характеристик. Охарактеризовано принципи роботи конволюційних ревербераторів, їх генезу, сфери застосування та переваги порівняно зі звичайними ревербераторами. Детально розглядається використання цих процесорів у різних галузях, як-от музична та кінопромисловість, аудіовізуальні ігри, розважальні заклади. Також аналізуються потенційні перспективи використання цієї технології в майбутньому. Надається детальний огляд конволюційних ревербераторів, що може допомогти звукорежисерам і аудіоінженерам зрозуміти, як правильно використовувати цю технологію для створення враження простору та реалістичного звучання. У статті досліджені основні принципи роботи конволюційних ревербераторів, включаючи їх математичну теорію та засновані на цій теорії алгоритми. Окрім того, розглянуті практичні аспекти використання конволюційних ревербераторів, включаючи підготовку й обробку імпульсних характеристик приміщень, вибір правильних параметрів для досягнення бажаного звучання, техніки створення реалістичного віртуального простору.

ВИХОВАННЯ ПОЧАТКІВЦЯ-АКОМПАНІАТОРА У КЛАСІ ФОРТЕПІАНО

Тетяна Ігорівна Крижановська, Олександра Василівна Маєвська — Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті розглянуто методичні підходи, що сприяють формуванню початкових акомпаніаторських навичок учнів класу фортепіано дитячої музичної школи. Автори доводять актуальність проблеми, посилаючись на Концепцію сучасної мистецької школи та Положення про мистецьку школу тощо. Уточнено: мистецька (музична) школа передбачає набуття здобувачами спеціальних мистецьких виконавських компетентностей у процесі активної мистецької діяльності. Акцентовано таке: сучасна музична школа має бути середовищем творчого розвитку особистості. Педагогічно ефективним для досягнення зазначеної мети є включення учня з перших днів навчання у творчі практики. Серед них важливе місце повинне посісти створення та виконання музичного супроводу. Автори статті досліджують зміст та структуру поняття «акомпаніаторські навички». Для цього ними проаналізований історичний аспект проблеми. Зміст акомпаніаторської діяльності вивчається шляхом ретроспективного аналізу. Останній пояснює особливості зародження й еволюції зазначеного виду музикування. Оскільки музичні вміння та навички зростають на ґрунті розвинених музичних здібностей, то зазначається: у цьому плані акомпаніатор виявляє високу музикальність, розвинені музичні слух, пам’ять, мислення, уяву, емоційність. До акомпаніаторських умінь і навичок віднесено якісне володіння фортепіано, уміння цілісно охопити образну сутність і форму твору, втілити задум автора. Акомпаніатор повинен швидко опановувати музичний текст, вільно читати з аркуша, диференціювати головне та другорядне тощо. Поняття «початкові акомпаніаторські навички учня-піаніста» узагальнено довкола таких параметрів: виконавський, інтерпретаційний, імпровізаційний, читання з аркуша. У процесі формування початкових акомпаніаторських навичок учня-піаніста передбачено дотримання такої етапності: орієнтовний, репродуктивний, імпровізаційний, інтерпретаційний, елементарно творчий і творчий етапи.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДЛІТКІВ-БАНДУРИСТІВ

Тетяна Ігорівна Крижановська, Марія Ігорівна Янкевич — Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті досліджено методику реалізації педагогічного потенціалу бандурного виконавства у процесі музичного розвитку підлітків-бандуристів. Авторами уточнено зміст поняття «музичний розвиток учнів-бандуристів». В авторській інтерпретації музичний розвиток – це процес якісних змін, що відбуваються в музичному досвіді особистості, тобто в системі здобутих нею на практиці музичних компетенцій – здатностей самостійно використовувати засвоєні музичні знання та вміння. З метою комплексного цілеспрямованого впливу у структурі музичного розвитку учня-бандуриста виділено такі сфери: емоційну; слухового сприймання; ставленнєву; виконавську, а також пізнавальну. Структурування даної особистісної якості дозволить педагогу диференціювати завдання музичного розвитку особистості, зокрема й у напрямі збагачення емоційного досвіду, слухових вражень, музичних інтересів, а також знань, забезпечує цілісність розвивального процесу. У центрі уваги дослідження – учні-бандуристи підліткового віку. Виділено низку провідних вікових психологічних передумов, що сприяють ефективності музичного розвитку підлітків, як-от: інтелектуалізація пізнавальних процесів, поява нових мотивів навчання, активізації потреби в самовираженні та самостійній творчості, інтенсифікація розвитку емоційної сфери, зокрема моральних, інтелектуальних і естетичних почуттів тощо. На прикладі авторської практики доведено: у процесі навчання гри на бандурі підлітки отримують можливість доторкнутись до одного з найгероїчніших вітчизняних мистецтв – бандурництва. Доцільно підібрані методи педагогічного впливу, орієнтовані на музичний слух (слуховий аналіз музичної мови), інтелектуальну (пізнавальні бесіди), емоційну (незвична яскрава форма знайомства з музичними творами), ставленнєву (збагачення слухових музичних вражень, включення в оцінкову діяльність), практичну (різні види творчої діяльності) сфери, відповідаючи віковим потребам підлітка, сприяють його цілісному музичному розвитку.

ЕЛЕМЕНТАРНЕ МУЗИКУВАННЯ: ІСТОРІЯ, СУЧАСНИЙ ДОСВІД

Оксана Петрівна Крусь — Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

Зміст статті розкриває історичні аспекти та сучасний досвід елементарного музикування. Елементарне музикування, як вид музичної діяльності, педагогічний підхід і методика, вирізняється доступністю, комплексно використовує слово, музику, рух, гру на елементарному музичному інструменті, театралізацію, розвиває творчі та комунікативні здібності учнів, реалізовує принцип «навчання в дії». Елементарне музикування бере початок з педагогічних експериментів та методики “Orff-Sсhulwerk” Карла Орфа та Гунільд Кетман. Його першоджерелами є музикування різних народів світу. Метод елементарного музикування був змодельований і апробований німецькими педагогами у процесі проведення занять музикою в Гюнтершуле (школа музики та хореографії, м. Мюнхен). Пізніше елементарне музикування отримало розвиток у роботі К. Орфа на радіо, було створено більше десяти передач з музичного виховання, спрямованих на вихователів, учителів і батьків. Ці радіопередачі й елементарне музикування стали набирати популярність по всій Німеччині. Педагогічні принципи були втілені в п’ятитомному посібнику “Orff-Sсhulwerk. Musik für kinder”. Для впровадження ідей елементарного музикування був відкритий Орф-інститут для вчителів і вихователів. Елементарне музикування як методика базується на сприйнятті музики через слух, голос, тіло, рух, елементарний інструмент, взаємодію, які допомагають дітям засвоювати основи музики, танцю, театру. Елементарне музикування становлять: ритмізація та сольмізація віршів, мовні ігри та вправи, спів, вокальна імпровізація, гра на елементарних музичних інструментах, імпровізований рух, пантоміма, танець, спонтанна театралізація. Нині елементарне музикування є частино освітнього процесу закладів дошкільної, початкової, середньої, позашкільної та корекційної освіти. Педагоги активно використовують елементарне музикування для навчання учнів музики, розвитку музично-виконавських, творчих здібностей, як терапевтичний засіб. Елементарне музикування знайшло багато прихильників у сучасній музичній освіті України: створена громадська організація «Орф-Шульверк Асоціація України»

ГЕНЕЗИС ВІТЧИЗНЯНОГО СОПІЛКОВОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ

Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

У змісті статті розкрито історико-теоретичний аспект розвитку сопілкового інструментарію. Висвітлено генезис флейтових аерофонів з епохи палеоліту дотепер. Описано розповсюдження сопілкового інструментарію серед народів світу загалом і регіонів України зокрема. Досліджено поліфункційне використання сопілки людиною в життєдіяльності, побуті, ритуалах, обрядах тощо. Подано відомості про українські народні аерофони. Актуалізовано думку, що Гуцульщина багата на різноманітні унікальні сопілкові інструменти. Зазначено, що генезис сопілки є важливим елементом дослідження культурної спадщини інструментальної музики. Пропонована стаття є науковим поглядом на предмет значення сопілки як інструменту, що не втрачає своєї цінності, актуальності та популярності в наш час, що є важливим для збереження культурної спадщини України, розвитку музичного мистецтва загалом.

ГЕНЕЗА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Іван Іванович Рокіщук, Олександр Дубовик — Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню й аналізу науково-технічної революції й інформаційного суспільства сучасної епохи, висвітлено умови виникнення інформаційних технологій, шляхи та напрями їх упровадження в усі сфери життєдіяльності людства. Охарактеризовано суттєвість такого процесу, коли саме мистецтво впливає на технологію та виробництво засобів художньої виразності. Виділено та розглянуто періоди багатовекторної взаємодії технологій і мистецтва, як-от: поява писемності, запровадження та поширення книгодрукування; винахід електроенергії, завдяки чому з’явились телеграф, телефон, радіо; уведення в експлуатацію мікропроцесорної технології та персонального комп’ютера, розгалуження всесвітньої мережі «Інтернет». Підкреслено, що техніка та мистецтво перебувають у безперервному розвитку, їх позитивний взаємозв’язок завжди залишається динамічним. Мистецтвознавці виділяють кілька періодів в історії, коли суттєвість такої взаємодії якісно змінювалась: перша інформаційна революція, зумовлена появою писемності, уможливила передачу інформації, знань від покоління до покоління через фіксацію у знаках і зруйнувала монополію вузького кола людей на знання; друга інформаційна революція була спричинена винаходом і поширенням книгодрукування в XV столітті, і розширила доступ до інформації широким верствам населення завдяки «тиражуванню знань»; третя інформаційна революція (кінець ХІХ століття) пов’язана з винаходом електроенергії, завдяки якому з’явилися телеграф, телефон, радіо, що створило передумови ефекту «стискання простору»; четверта інформаційна революція (70-ті роки ХХ століття) зумовлена винаходом мікропроцесорної технології та персонального комп’ютера, довершенням цієї революції є поява всесвітньої мережі «Інтернет», що уможливило інформаційний обмін у глобальних масштабах.

СУЧАСНІ ВЕКТОРИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ДИРИГЕНТА ОРКЕСТРОВОГО КОЛЕКТИВУ

Ярослав Васильович Сверлюк — Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

У пропонованій статті висвітлено сучасні методологічні підходи поняття, що сприяють активізації процесу професійної підготовки диригента оркестрового колективу з урахуванням сучасних потреб. Обґрунтовано динаміку становлення зазначеного особистісного утворення через самопізнання та самооцінювання до творчої реалізації індивідуальних стратегій набуття професійного досвіду в диригентсько-оркестровій діяльності. Значна увага приділена розкриттю проблем, що впливають на формування особистісної структури майбутнього диригента оркестру. Спираючись на провідні наукові положення теорії особистості, значна увага в роботі приділена людиноцентристській науковій парадигмі, яка уособлює фундаментальний методологічний напрям. Вона представлена гуманістичним, особистісно орієнтованим, антропологічним і культурологічним підходами, які мають значні пояснювально-дослідницькі можливості для вивчення професійної діяльності диригента оркестрового колективу та його формування як професіонала у процесі підготовки у вищих мистецьких навчальних закладах. У статті стверджується, що професійна підготовка диригента оркестрового колективу має бути спрямована на те, щоб студенти усвідомлювали власну значущість в загальному соціумі музичної культури, яка ґрунтується на реальних потенційних можливостях. Такий підхід активізує мотивацію до набуття нових знань і професійного самовираження, відкриває для студентів нові творчі перспективи. Пропоновані методологічні підходи висвітлюють динаміку становлення зазначеного особистісного утворення у професійній діяльності через самопізнання та самооцінювання до створення та творчої реалізації індивідуальних стратегій набуття та професійного досвіду в диригентсько-оркестровій діяльності. Обрані підходи є інтегративною єдністю, що відображують цілісний системний характер досліджуваного особистісного утворення стосовно оркестрового диригента.

ДИРИГЕНТ ТА ОРКЕСТР: ХУДОЖНІ АСПЕКТИ ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ

Георгій Петрович Турчин — Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

У пропонованій статті розглянуто й узагальнено художню сутність основних засобів музичної виразності в контексті їхнього диригентського застосування; означено основні художньо-виразові засоби музики та висвітлено їхнє базове значення для формування диригентом художнього образу у процесі творчої роботи з оркестром; з’ясовано, наскільки важливо оркестровому диригентові, а особливо диригентові-початківцю, глибоко володіти методичною базою художньо-виразових засобів музичного виконавства. Загалом окреслено художні завдання, які має вирішувати диригент як основний інтерпретатор музичного твору в репетиційній роботі з інструментальним колективом.

ФУНКЦІЇ МУЗИКИ ТА ШУМІВ У ТЕАТРАЛЬНІЙ ЗВУКОРЕЖИСУРІ

Михайло Юрійович Ужинський, Чжунґе Ді — Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

У запропонованій статті розглядається сукупність звукових елементів – музики, шумів. З’ясовано, що музика у відображенні дійсності може виконувати дві функції: зображальну, яка віддзеркалює більш просту форму відображення дійсності та має переважно ілюстративний характер; виражальну, коли музика засіб характеристики – відображає специфічну та найбільш цінну форму творчого осмислення та перетворення дійсності. До шумового оформлення належить включення у сценічну дію театральних шумів, крик тварин, різні дзвони тощо. Визначено, що професія звукорежисера в театрі стала актуальною з появою звукової техніки: мікрофонів, мікшерних пультів, підсилювачів, гучномовців, засобів мультимедіа тощо. Це дозволило вдосконалити та спростити методи звукового оформлення вистави. У минулому актори в основному грали під живий музичний супровід оркестру, але з появою звукотехнічного оснащення почали залучати музичну фонограму, з’явилася можливість увести у спектакль запис мови, зроблений за допомогою мікрофонів. Завдання звукового оформлення стало більш творчою та цікавою роботою з безмежними можливостями експериментувати. Натепер із цілковитою впевненістю можна стверджувати, що в сучасному світі звукорежисура являє собою невід’ємну частину та необхідний компонент сучасного культурного простору, володіє специфічним засобами художньої виразності, які постійно модифікуються та збагачуються.

ТВОРЧА ФОНЕМА УКРАЇНСЬКОГО ХОРОВОГО ДИРИГЕНТА, ПЕДАГОГА ВОЛОДИМИРА ПЕКАРЯ

Ігор Миколайович Харитон — Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячується аналізу творчої діяльності хорового диригента Галичини другої половини ХХ століття Володимира Пекаря з позицій сьогодення. У розвідці піддаються тлумаченню ключові аспекти становлення митця: формування музичного світогляду (період навчання у Львівському державному музично-педагогічному училищі імені Ф. Колесси та Львівській державній консерваторії імені М. Лисенка), а також етапи творчого зростання (період керівництва аматорськими хоровими колективами – хором Львівського педагогічного училища та хоровою капелою Львівського державного політехнічного інституту “Gaudeamus”). Усе ж ключового значення в публікації набуває аргументація, присвячена періоду творчої діяльності В. Пекаря як художнього керівника професійного хорового колективу, Державної заслуженої хорової капели України «Трембіта». У поле зору автора статті потрапляє і завершальний етап творчої діяльності великого майстра національного хорового мистецтва другої половини ХХ століття Володимира Пекаря. В історичних межах цього відтинка творчих здобутків митця піддаються тлумаченню не тільки його досягнення як керівника хорової капели Рівненського державного інституту культури, а і здобутки маестро в царині музичної педагогіки. Загалом автор розвідки резюмує – широкомасштабність постаті Володимира Пекаря, хорового диригента Галичини другої половини ХХ століття та музичного педагога є досить промовистою й такою, що заслуговує на глибоку пошану українства доби сучасності.

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ НАД ТВОРАМИ МАЛОЇ ФОРМИ У КЛАСІ ФОРТЕПІАНО

Наталія Леонідівна Цюлюпа, Вікторія Іванівна Буцяк, Лариса Юріївна Смик — Tue, 05 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті надається аналіз педагогічної роботи над творами малої форми у процесі фортепіанної підготовки. Автори спрямовують своє дослідження на ідентифікацію специфічних викликів і можливостей, що постають у процесі вивчення творів малої форми, розглядають питання методології роботи над творами малої форми, беручи до уваги технічні та виразові аспекти гри на фортепіано. У статті детально розглядаються педагогічні стратегії ефективного навчання та розвитку піаністів під час розучування творів малої форми. Особлива увага приділяється індивідуальним особливостям учня та методам стимулювання творчого підходу до інтерпретації та виконання музичних творів. На основі проведеного аналізу автори пропонують конкретні рекомендації щодо оптимального впровадження зазначених методологічних підходів у навчальний процес. Ця стаття може бути корисною для фахівців у галузі музичної педагогіки, викладачів-піаністів і студентів музичних навчальних закладів.