Природнича освіта та наука

МОЖЛИВОСТІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПРИ ВИВЧЕННІ ФІЗИКИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

2025-03-27T14:20:05+02:00

Сучасний світ диктує нові вимоги до освітнього процесу, що зумовлює необхідність доповнення традиційних методів навчання інноваційними підходами. У контексті швидкого розвитку технологій та постійних суспільних змін актуальність впровадження інноваційних методик у навчання стає дедалі очевиднішою. Особливо це стосується вивчення фізики у ЗВО, де студенти стикаються зі складними теоріями та абстрактними поняттями. Використання сучасних технологій, таких як інтерактивні програми, віртуальні лабораторії та мультимедійні презентації, може суттєво підвищити ефективність навчального процесу та зацікавленість здобувачів вищої освіти у вивченні предмету. Розробка та впровадження інноваційних педагогічних підходів є необхідною умовою для забезпечення якісної освіти. Це сприяє підготовці молодого покоління до викликів сучасного світу, формуванню критичного мислення та здатності до самостійного навчання й застосування набутих знань на практиці. Стаття присвячена вивченню застосування штучного інтелекту в освітньому процесі, де виявлено суперечності між активним використанням штучного інтелекту та недосконалістю чинної правової бази, що регламентує його впровадження. Наголошується на необхідності адаптації методичного супроводу для ефективного викладання, враховуючи дисбаланс у використанні технологій штучного інтелекту між студентами та викладачами. Розглядаються функції штучного інтелекту, які можна успішно інтегрувати в освітній процес. Серед них: викладач-асистент, що підтримує навчання, адаптивне тестування, що підлаштовується під рівень знань здобувачів вищої освіти, а також автоматизована система оцінки та аналіз даних для моніторингу успішності. Окрему увагу приділено необхідності подальших досліджень впливу штучного інтелекту на інтелектуальний розвиток учнів і підготовці фахівців для створення інноваційних освітніх систем. Як приклад наведено використання штучного інтелекту під час навчання фізики у ЗВО.

ПРОЦЕДУРА ЕКСПЕРТНОГО ОЦІНЮВАННЯ СИСТЕМИ ПРОЄКТУВАННЯ КОНСАЛТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

2025-03-27T14:19:58+02:00

Статтю присвячено дослідженню процедури експертного оцінювання системи проєктування консалтингової діяльності в закладі вищої освіти в умовах невизначеності. У статті здійснено аналіз практичних основ проведення процедури експертного оцінювання системи проєктування консалтингової діяльності. Відповідно, сутність методу експертних оцінок полягає у тому, що це процедура отримання оцінки проблеми на основі думки експертів з метою прийняття рішення. Даний метод застосовують для отримання кількісних оцінок якісних характеристик і властивостей. Суб’єктами методу є: групи дослідників, кожен з яких відповідає індивідуально в письмовій формі; організаційна група, яка узагальнює думки експертів. Наскрізним принципом методу визначено незалежне оцінювання експертів, які не знають один одного. У статті наведено результати розрахунків професійної компетентності експертів та отримані показники. У ході аналізу проведення експертного оцінювання нами використані певні методи в роботі робочої та експертної груп, а саме: метод сценаріїв, метод мозкового штурму, анкетування, метод комісій, метод Дельфі. Здійснюючи успішну імплементацію процесу оцінювання основоположної системи проєктування консалтингової діяльності в закладі вищої освіти в умовах невизначеності, ми додатково використовували й інші методи залучення експертів, а саме: метод фокус-груп, SWOT-аналіз та метод оцінки на рівні користувача, що реалізується засобом анкетування та веденням випадку підготовленими фахівцями Для забезпечення процесу обробки отриманих даних нами використано технологію кваліметричного підходу та індексну оцінку. У ході дослідження нами обрано і розглянуто покрокову організацію експертизи, алгоритм залучення експертів та обчислення якості їх суджень, що сприятиме отриманню об’єктивної інформації. У статті визначено перспективи подальших досліджень, які полягають у практичному застосуванні результатів експертного оцінювання системи проєктування консалтингової діяльності в закладі вищої освіти в умовах невизначеності.

ДИСЦИПЛІНА «ЕКСТРЕНА ТА НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА В КЛІНІЦІ ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ» ЯК ВАЖЛИВИЙ СКЛАДНИК ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 222 «МЕДИЦИНА»

2025-03-27T14:19:55+02:00

Стаття присвячена дослідженню необхідності включення дисципліни «Екстрена та невідкладна допомога в клініці внутрішньої медицини» у навчальний план при формуванні індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів вищої освіти спеціальності 222 «Медицина». Вивчення дисципліни «Екстрена та невідкладна допомога в клініці внутрішньої медицини» є надзвичайно важливим для майбутніх лікарів, оскільки вона забезпечує необхідні знання та навички для діагностики і лікування пацієнтів, які перебувають у критичному стані. Екстрена і невідкладна допомога в клініці внутрішньої медицини є одним із найважливіших аспектів практичної медицини. Даний вид допомоги охоплює широкий спектр патологій, що потребують негайного медичного втручання для запобігання серйозним ускладненням або навіть летальним наслідкам. В умовах сучасного швидко змінюваного медичного середовища знання та вміння надавати допомогу при невідкладних станах стає життєво необхідним для лікарів усіх спеціальностей. Особливо важливо це для спеціалістів, які працюють у галузі внутрішньої медицини, де невідкладні стани можуть виникати в будь-який момент. Із повномасштабним вторгненням країни-агресора на територію України екстрена і невідкладна допомога набуває особливого значення і потребує забезпечення даного напряму висококваліфікованими фахівцями. Воєнні конфлікти створюють нові виклики для системи охорони здоров’я, і забезпечення оперативності та ефективності надання медичної допомоги може врятувати багато життів, зменшувати наслідки поранень, та сприяти швидкому відновленню поранених і травмованих. Відповідно, одним із важливих аспектів, що сприятиме роботі з надання пацієнтам невідкладної і екстреної допомоги, є формування вмінь у майбутнього фахівця щодо раннього виявлення і надання своєчасної допомоги, а отже, необхідне визначення анамнезу, проведення відповідних обстежень і визначення потенційної загрози для життя пацієнта. Об’єктом діяльності екстреної та невідкладної допомоги в клініці внутрішньої медицини є надання швидкої допомого пацієнтам, які страждають від раптових і загрозливих для життя станів, що потребують негайного втручання. В умовах сьогодення актуальним як ніколи є завдання забезпечення академічної підготовки з фундаментальних і клінічних дисциплін та підготовки здобувачів вищої медичної освіти до професійної діяльності, що вимагатиме вміння швидко оцінювати ситуацію, правильно проводити первинну діагностику та організовувати першу допомогу. Невідкладні стани можуть охоплювати різноманітні патології внутрішніх органів, як серцево-судинні (інсульт, інфаркт міокарда), дихальні (асфіксія, гострий респіраторний дистрес-синдром), так і гастроентерологічні, ендокринологічні, токсикологічні та інші стани. Отже, знання, набуті в межах вивчення дисципліни «Екстрена та невідкладна допомога в клініці внутрішньої медицини» є надзвичайно важливою частиною навчання та практики лікарів, що забезпечить надання своєчасної медичної допомоги для збереження життя пацієнта або попередження важких ускладнень.

КОНЦЕПТ ЗДОРОВ’Я/HEALTH В АНГЛОМОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ

2025-03-27T14:19:51+02:00

У статті розглядається поняття концепту HEALTH та виділяються основні його компоненти. Окреслюється різниця між термінами “health” та “well-being” як ключовими словами концепту. Автори наголошують, що в науковій літературі існує багато підходів та спроб визначити та описати це поняття, що призводить до неоднозначності термінології когнітивістики і, як наслідок, необхідності уточнювати застосовані у кожному випадку терміни. Наголошується, що концепт ЗДОРОВ’Я/HEALTH в українській та англійській мовних картинах світу, який є культурозалежним, пов’язаний з менталітетом народу та належить до універсальних концептів, оскільки входить до мовної картини будь-якої етноспільноти, тому вважається дуже важливим для розуміння цінностей цієї спільноти. Для дослідження була обрана трикомпонентна структура концепту, яка дозволила порівняти понятійну, образну та ціннісну складові частини концептів, виокремити їх універсальні та етноспецифічні риси. Порівняльний аналіз лексикографічних джерел засвідчив, що при трактуванні поняття в українській мовній картині робиться акцент лише на фізичному здоров’ї, в той час як у англійській мовній картині розширюється семантика поняття, оскільки воно включає фізичне, психічне та духовне благополуччя без негативного впливу хвороби. Образи та асоціації у свідомості людини виникають на основі її індивідуального та колективного досвіду, тому найбільше відмінностей у вербалізації концепту простежується саме в образному складнику, який виявився значно багатшим та різноманітнішим в українського етносу. Так, українці порівнюють здоров’я з дикими, свійськими та домашніми тваринами, з рослинами, з природними об’єктами, з артефактами, з міцним мотузком, з професіями, які вимагають великої фізичної сили. До етноспецифічних образів англійської культури слід віднести порівняння здоров’я з сіллю. При співставленні образного складника концепту порівнюваних мов було виявлено і спільні риси, наприклад, здорова людина, яка тяжко працює, в обох лінгвокультурах викликає асоціації з конем. Порівняльний аналіз ціннісного складника проводився на основі паремійних одиниць, оскільки вони концептуалізують накопичені століттями спостереження та досвід людини в її повсякденному житті, виступають важливим засобом передачі народної мудрості, мають культурно-національну специфіку. Було виокремлено сім тематичних груп, які характеризують концепт ЗДОРОВ’Я як комплексне багатовимірне явище, яке включає фізичне, психічне, духовне здоров’я, соціальне благополуччя. Було встановлено, що в обох мовних картинах світу здоров’я вважається однією з найвищих нематеріальних цінностей та займає чільне місце у світогляді як українського, так і англійського народу. Важливою для обох лінгвокультур є необхідність збереження здоров’я, дотримання здорового способу життя та профілактика захворювань.

ДИДАКТИЧНО-ПРИКЛАДНЕ СПРЯМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СТЕЖКИ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІЙ РОБОТІ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

2025-03-27T14:19:48+02:00

У статті обґрунтовано дидактично-прикладне спрямування екологічної стежки як засобу навчально-виховної роботи в закладах загальної середньої освіти. Визначено дидактичні основи екологічного виховання учнів та напрями використання екологічної стежки в освітньому процесі, зокрема для інтеграції теоретичних знань із практичними навичками. Доведено ефективність застосування краєзнавчих матеріалів у формуванні патріотичних і природоохоронних знань, навичок і цінностей у школярів. Проведено аналіз передового педагогічного досвіду та нормативної документації, які регулюють організацію екологічного виховання, визначено проблеми та перспективи їх практичного впровадження. Запропоновано методику планування, створення, організації та функціонування екологічної стежки як дидактичного інструменту. Описано п’ять ключових етапів створення та функціонування екостежок, детально розглянуто процес організації та функціонування маршрутів. З’ясовано, що співдія учнів під час організації, експлуатації та реабілітації навчальних маршрутів сприяє підвищенню педагогічного ефекту від таких заходів та глибшому засвоєнню навчального матеріалу. Обґрунтовано методичні підходи та стратегії проведення екскурсій залежно від віку та психолого-фізіологічного розвитку учнів, запропоновано адаптувати завдання на маршруті за складністю – від простих спостережень до глибоких дослідницьких проєктів, формуючи поступовий розвиток аналітичного мислення та практичних навичок. Встановлено, що систематичне залучення школярів до практичної діяльності на екостежці, зокрема до польових досліджень, позитивно впливає на формування їхньої мотивації до вивчення природничих дисциплін. Матеріали дослідження можуть бути використані вчителями для проведення класної, позакласної, гурткової та дослідницької роботи, а також у процесі пізнавальної краєзнавчої діяльності учнів і студентів під час педагогічної практики у школі.

ГРОМАДЯНСЬКА НАУКА У ВИЩІЙ ОСВІТІ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ДЛЯ СПРИЯННЯ СТАЛОМУ РОЗВИТКУ

2025-03-27T14:19:45+02:00

Публікація присвячена аналізу ролі громадянської науки в закладах вищої освіти та її внеску в досягнення Цілей сталого розвитку ООН. Громадянська наука, що передбачає активну участь громадян у наукових дослідженнях, має значний потенціал для вирішення глобальних екологічних, соціальних та освітніх проблем. У статті наводяться приклади успішної реалізації проєктів громадянської науки в академічному середовищі, які показали її ефективність як інструменту для сприяння сталому розвитку, підвищення інклюзивності освіти та покращення екологічної свідомості населення. У процесі дослідження розглядається міжнародний досвід інтеграції громадянської науки в освітні програми університетів та її освітній потенціал. Через участь у громадянських наукових проєктах люди отримують можливість долучатися до наукових досліджень, що не лише покращує доступ до наукових даних, але й сприяє усвідомленню важливості сталого розвитку та посиленню громадянської відповідальності. Також у статті наголошується на використанні новітніх інформаційно-комунікаційних технологій для збору та аналізу даних, що допомагає підвищити ефективність громадянської науки та зробити її більш доступною для молоді. Окремо звертається увага на важливість системної комунікації між науковцями та громадянськими дослідниками для забезпечення зворотного зв’язку та підвищення якості зібраних даних. Незважаючи на численні переваги, громадянська наука стикається з певними викликами, зокрема з проблемою якості метаданих та необхідністю забезпечення належної комунікації між учасниками. Наведено рекомендації щодо програм професійного розвитку для науково-педагогічних працівників з питань громадянської науки, що дозволить підвищити обізнаність і кваліфікацію академічного персоналу у цій галузі. Таким чином, громадянська наука є однією з можливостей для досягнення цілей сталого розвитку, зокрема підвищення якості освіти, а також розвитку екологічної свідомості та формування активного суспільства. Її інтеграція в освітні програми закладів вищої освіти може значно сприяти розвитку сучасної освіти та науки.

ОСОБЛИВОСТІ МОТОРИКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ДЕПРИВАЦІЄЮ СЛУХУ

2025-03-27T14:19:42+02:00

Систематичні заняття фізичними вправами позитивно впливають на фізичну підготовленість школярів. Зокрема, відзначається покращення фізичного розвитку, підвищення рівня розвитку швидкості, сили, витривалості, координації рухів, гнучкості та швидкісно-силових якостей, зміцнення імунної системи та покращення психоемоційного стану дітей. Мета роботи – вивчити та проаналізувати стан моторики дітей молодшого шкільного віку з депривацією слуху та порівняти його зі станом моторики однолітків, які не мають порушень слуху. Методи дослідження. Для реалізації поставленої мети ми застосовували такі методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури, порівняння, систематизацію. Результати. Особливості моторики школярів із обмеженими можливостями слуху породжуються цілим комплексом причин, однією з яких є порушення функцій окремих систем організму. Саме тому для забезпечення нормального функціонування всіх систем організму школярів із порушенням слуху необхідна активізація їх моторики. Аналіз рівня розвитку фізичних якостей у школярів із депривацією слуху засвідчує, що у таких дітей спостерігається дисгармонія у фізичному розвитку, яка проявляється в низькому рівні розвитку витривалості, швидкості, швидкісно-силових якостей та гнучкості порівняно із однолітками без порушення слуху. Також виявлено значне відставання цих дітей за показниками статичної та динамічної рівноваги. Характерним є і низький рівень м’язової сили як наслідок порушення функції вестибулярного апарату й гіподинамії дітей із депривацією слуху. Висновки. Отже, за результатами проведеного аналізу можна стверджувати, що у дітей молодшого шкільного віку з депривацією слуху виявлено значне відставання порівняно з однолітками без порушень слуху за показниками розвитку фізичних якостей, таких як сила, швидкість, спритність, силова витривалість, швидкісно-силові якості. Водночас відзначається різке відставання за показниками статичної і динамічної рівноваги та низький рівень м’язової сили, що може бути зумовлено зниженням м’язового тонусу через порушення функції вестибулярного апарату й гіподинамії дітей із депривацією слуху.

ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПІДРОЗДІЛІВ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

2025-03-27T14:19:39+02:00

У статті досліджено аспекти фізичної підготовки особового складу підрозділів спеціального призначення. Розглянуто вплив тренувального процесу на розвиток фізичних і психологічних якостей, необхідних для виконання завдань у складних бойових умовах. Аналіз даних засвідчив важливість поєднання загальної та спеціальної фізичної підготовки, яка включає вправи для розвитку витривалості, сили, швидкості, координації та стресостійкості. Встановлено, що індивідуалізація тренувальних програм підвищує ефективність фізичного розвитку та зменшує ризики травматизму. Особливу увагу приділено впливу бойового стресу на фізіологічний стан військовослужбовців, який вимагає інтеграції психофізичних вправ, зокрема йоги, дихальних технік і медитації, для покращення адаптації до стресових ситуацій. Наведено дані антропометричних і фізіологічних показників, що відображають рівень підготовленості досліджуваної групи. Зазначено, що 80% військовослужбовців мають відмінну фізичну форму, що підтверджується результатами тестувань. Дослідження засвідчило, що 80% військовослужбовців мають відмінну фізичну підготовленість, тоді як 20% – добру. Показники індексу маси тіла у всіх обстежених відповідають оптимальним стандартам, а антропометричні характеристики свідчать про високий рівень фізичного розвитку. Під час тестувань зафіксовано середні результати: підтягування – 13,25 разів, згинання та розгинання рук в упорі лежачи – 70,88 разів, човниковий біг 10×10 – 26,06 с. Також визначено переважання гіпокінетичного типу кровообігу, що свідчить про економічність роботи серця та широкий діапазон його адаптації. Результати аналізу стану фізичної підготовленості підкреслюють необхідність розробки індивідуалізованих тренувальних програм і впровадження сучасних методик, що враховують специфіку службової діяльності. Встановлено, що використання інноваційних технологій для моніторингу фізіологічного стану є перспективним напрямом для оптимізації тренувального процесу. Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень, спрямованих на вдосконалення методичних підходів до підготовки військовослужбовців.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ АНАЛІЗУ ТАКТИЧНИХ СТРАТЕГІЙ У ФУТБОЛІ

2025-03-27T14:19:35+02:00

Проведений аналіз показав, що високий рівень техніко-тактичної підготовки є одним із ключових факторів переваги над суперником і досягнення перемоги. Для вибору ефективної тактики на матч слід враховувати низку ключових факторів власної команди: антропометричні дані гравців, збалансованість складу, універсалізація футболістів, рівень їхньої фізичної та технічної підготовки тощо. Важливими є також характеристики суперника: особливості його антропометрії, стиль гри, який практикує команда, та рівень технічної і фізичної підготовки гравців. Додатково враховується місце проведення матчу – на своєму полі чи на виїзді. У сучасному футболі, де рівень майстерності гравців часто є практично однаковим, вирішальним фактором у підсумковому результаті стає вдало обрана тактична схема та система розташування гравців на полі. У процесі роботи були узагальнені наукові дослідження, що стосуються впливу тактичних стратегій на ефективність гри. Вивчено роль інноваційних технологій (big data, відеоаналіз, машинне навчання) у процесі тактичного аналізу. У ході роботи авторами описано потенційне рішення щодо побудови моделей і поєднання різних джерел даних, а саме використання технології великих даних (big data). Відповідно, великі дані характеризуються за допомогою трьох складників: обсяг, різноманітність і швидкість. Стосовно тактичної аналітики у футболі ці поняття можна відобразити таким чином: обсяг відноситься до розміру наборів даних у футболі; різноманітність стосується різних форматів даних і джерел даних; швидкість описує швидкість, з якою генеруються нові дані. У футболі швидкість широко варіюється між потоками в реальному часі від фізіологічних і позиційних даних до відкладених даних звичайного аналізу під час тренувань і змагань. Технології великих даних спрямовані саме на обробку та зберігання високошвидкісних даних. Адаптація технологій великих даних (big data) у дослідженні футболу відкриває нові можливості для вирішення ключових проблем тактичного аналізу в елітному спорті. Завдяки сучасним методам обробки даних можна розробити більш глибокі теоретичні моделі, що відображатимуть складність тактичних рішень і гри команд. Однак це вимагає міждисциплінарного підходу, який об’єднує спортивних аналітиків, тренерів, біомеханіків і спеціалістів із комп’ютерних наук для спільного аналізу та інтерпретації даних.

ФІТОГОРМОНАЛЬНИЙ СТАТУС ТА ФЕРМЕНТАТИВНА АКТИВНІСТЬ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ЗА ДІЇ ВІРУСНОГО УРАЖЕННЯ

2025-03-27T14:19:31+02:00

Стаття присвячена дослідженню формування зернової продуктивності пшениці за дії штучного інфікування вірусом смугастої мозаїки пшениці (ВСМП) на функціональні ланки рослинного організму: вміст фітогормонів ІОК і АБК та їх співвідношення, активність антиоксидантних ферментів в листках рослин осіннього і весняного висіву пшениці дворучки (озимої і ярої), структурні показники урожаю. Методи досліджень: мікробіологічні, молекулярно-генетичні, електронно мікроскопічні, біометричні, статистичні. Результати. Наявність вірусу смугастої мозаїки пшениці в листках пшениці з BCMП-симптомами підтверджено методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Виявлено, що співвідношення фітогормонів ІОК/АБК в листках змінювалося залежно від осіннього чи весняного посіву пшениці та інфікування ВСМП. Встановлено, що як за осіннього, так і весняного посіву пшениці м’якої спостерігалася загальна динаміка змін – збільшення активності антиоксидантних ферментів з 14 до 21 доби і зменшення на 28 добу в здорових і заражених рослинах. Дослідженнями встановлено істотне пригнічення величини основних структурних показників продуктивності пшениці м’якої за впливу ураження ВСМП – зменшення кількості продуктивних пагонів, висоти стебел, кількості колосків у колосі, довжини і кількості зерен у головному колосі, маси зерен головного і бокового колосу, маси 1000 зерен. Висновки. Встановлено, що здорові і вірус-інфіковані рослини пшениці озимо-ярої дворучки за різного способу посіву – осіннього або весняного – мали подібну динаміку змін вмісту фітогормонів у листках і активності антиоксидантних ферментів, але відрізнялося їх співвідношення. Виявлено, що за впливом на елементи продуктивності пшениці м’якої рослини, вирощені за різних сезонів посіву – навесні або восени, мали різну чутливість до вірусного ураження. Більшу толерантність до ураження ВСМП виявили рослини пшениці осіннього посіву (озимої).

МОРФОЛОГІЧНЕ РІЗНОМАНІТТЯ ВЕГЕТАТИВНИХ ОРГАНІВ BERBERIS THUNBERGII DC. У КРИВОРІЗЬКОМУ БОТАНІЧНОМУ САДУ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

2025-03-27T14:21:28+02:00

У статті висвітлено результати дослідження морфометричних показників вегетативної сфери Berberis thunbergii DC., які зростають в умовах Криворізького ботанічного саду Національної академії наук України. Підкреслено, що наразі відсутня систематизована інформація щодо специфіки вирощування культиварів Berberis L. у конкретних регіонах, тому залишаються актуальними подальші дослідження їх адаптивних можливостей та декоративних властивостей. Метою публікації є виявлення морфометричних особливостей вегетативної сфери рослин виду B. thunbergii та його декоративних культиварів в умовах Криворіжжя. З’ясовано, що за висотою культивари розподіляються на три групи: високі (вище 1,5 м), середньорослі (1,0–1,5 м) та карликові (нижче 1,0 м); за формою крони – на подушкоподібні, колоноподібні та розлогі; за забарвленням крони – на жовті, зелені, червоно-пурпурові та строкаті. Виявлено, що середні показники річного приросту бокових пагонів у В. thunbergii та його культиварів змінювалися в межах від 2,8 см у ‘Tiny Gold’ до 41,9 см у ‘Red Chief’. Найдовше листя, яке досягало 3,30 см, відмічено у ‘Atropurpurea’. Найменша довжина листка – 0,60 см – була у культивару ‘Tiny Gold’. Найбільша середня площа листка – 1,30 см2 – спостерігалася у культивару ‘Rosy Rocket’. Найменшу середню площу мали листки культиварів ‘Tiny Gold’ – 0,34 см2, ‘Red Rocket’ – 0,59 см2, ‘Red Chief’ – 0,65 см2 відповідно. За результатами кореляційного аналізу виявлено, що між усіма морфопараметрами листків є тісний зв’язок. Зокрема, відношення кількості пучків до кількості листків має високу кореляцію (r=0,80). Розглянуті культивари відрізняються за величиною приросту однорічних пагонів, забарвленням та розміром листя. Встановлення розмірних та якісних характеристик вегетативних органів, які притаманні рослинам виду B. thunbergii та його сортам при зростанні в екологічно складних умовах Криворіжжя, допоможуть вдосконалити проєктування поліхромних мікроландшафтних дендрокомпозицій при їх створенні в насадженнях регіону.

СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПОЛІТИКИ ЄС: ПРИРОДООРІЄНТОВАНЕ ЛІСНИЦТВО, БІОМАСА ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗЕЛЕНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ

2025-03-27T14:21:21+02:00

У статті розглядаються сучасні підходи до управління лісовим господарством в Україні та у країнах Європейського Союзу. Особлива увага приділяється аналізу принципів наближеного до природи лісівництва (НПЛ) та їх впливу на забезпечення стійкості лісових екосистем. Основні акценти зроблено на результатах круглого столу «Деревина у відбудові та розвитку України», організованого FSC®, який став платформою для обговорення ролі деревини у зеленій відбудові країни. Зазначено, що, попри великий потенціал, лісове господарство України стикається з низкою викликів, таких як деградація лісів, значна частка санітарних рубок (60%) та низька частка ділової деревини (49%). Європейський досвід свідчить про успішність інтеграційного підходу до управління лісами, що поєднує екологічні й економічні цілі. Основні принципи НПЛ, зокрема підтримання різноманітності лісових структур, використання місцевих деревних порід та збереження природних середовищ, сприяють сталому розвитку галузі. Такі стратегії ЄС, як EU Forest Strategy for 2030 та EU Biodiversity Strategy for 2030, можуть бути корисними прикладами для імплементації в Україні, сприяючи збереженню біорізноманіття та адаптації до змін клімату. На VI Форумі Української лісової платформи обговорювали роль лісової біомаси як стратегічного ресурсу для енергетики та інших галузей. Учасники наголошували на необхідності цифровізації процесів лісовпорядкування, удосконалення моніторингу та гармонізації українського законодавства із нормами ЄС. Планується організація навчальних візитів до Латвії та інших країн, щоб українські фахівці могли перейняти передовий досвід управління лісовими ресурсами. Результати дослідження показують, що для сталого розвитку лісової галузі Україні необхідно впроваджувати європейські практики, підвищувати ефективність використання лісових ресурсів і розвивати міжнародне співробітництво. У статті подано рекомендації щодо збереження біорізно- маніття, зменшення незаконних рубок і вдосконалення системи управління лісами.

ОНТОГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЙ TRIFOLIUM MONTANUM L. ТА STIPA CAPILLATA L. В ПРИРОДНОМУ ЗАПОВІДНИКУ «МИХАЙЛІВСЬКА ЦІЛИНА»

2025-03-27T14:21:15+02:00

У статті дано оцінку онтогенетичної структури популяцій Trifolium montanum L. та Stipa capillata L. природного заповідника «Михайлівська цілина». Обґрунтовано актуальність і значення популяційних досліджень для охорони та збереження лучно-степових видів рослин. Охарактеризовано територію природного заповідника «Михайлівська цілина» та його рослинність. Описано методику встановлення онтогенетичної структури досліджуваних видів. Дослідженням було охоплено три популяції Trifolium montanum L. та три популяції Stipa capillata L., які зростали на території природного заповідника «Михайлівська цілина» у складі різних рослинних угруповань. Зазначено про наявні відмінності між режимом користування та загрози для популяцій видів, які досліджуються. Встановлено, що для популяцій Trifolium montanum L. в умовах фітоценозів природного заповідника «Михайлівська цілина» характерними є неповнота онтогенетичних спектрів та їх центрованість. Неповні онтогенетичні спектри у всіх досліджуваних популяціях насамперед пов’язані з відсутністю проростків та віргінільних рослин. У складі деяких популяцій також були відсутні іматурні та постгенеративні особини. У всіх популяцій виду відмічалися високі індекси віковості, що свідчить про переважання деградаційних процесів. Особливо це характерно для популяції, яка зростала на новій території заповідника, де не відбувається сінокосіння. Для всіх досліджених популяцій Stipa capillata L., як і у випадку Trifolium montanum L., характерні неповні онтогенетичні спектри. У всіх трьох досліджених популяцій відсутні проростки та сенільні рослини. Лише для однієї популяції характерна наявність субсенільних та відсутність ювенільних рослин, що не є характерним для інших двох популяцій Stipa capillata L. За ознакою симетричності онтогенетичні спектри двох популяцій, які знаходяться на новій території, є центрованими, а тієї, що зростає на історичній території, – лівобічною. Серед досліджених популяцій одна має найнижчі індекси віковості і зростає на історичній території у складі рідкісного рослинного угруповання. Проведений аналіз засвідчив, що в онтогенетичній структурі популяцій видів Trifolium montanum L. та Stipa capillata L. на території «Михайлівської цілини» є низка спільних та відмінних ознак. Прослідковується залежність формування онтогенетичної структури популяцій не лише від едафічних умов та режиму території, але й від фітоценотичного оточення популяцій.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГО-ТОКСИКОЛОГІЧНОГО СТАНУ Р. ХОРОЛ У МЕЖАХ М. МИРГОРОД

2025-03-27T14:21:11+02:00

Аналізуючи досягнення останніх років у галузі застосування методу біотестування у природоохоронній практиці, слід відзначити, що можливості впровадження біологічних тестів багатогранні та перспективні. Біологічні тести доступні і дешеві (при використанні спеціально опрацьованих для практичних потреб модифікацій), не вимагають спеціальної підготовки фахівців і легко можуть бути застосовані у виробничих та дослідних лабораторіях. У роботі наведено результати еколого-токсикологічних досліджень якості води р. Хорол у межах м. Миргород. У навчально-дослідній лабораторії еколого-токсикологічних досліджень навчально-наукового інституту екології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна було проведено серію експериментальних досліджень з визначення хронічної токсичності води з річки Хорол, для цього було використано методику біотестування з визначення хронічної токсичності води на ракоподібних Ceriodaphnia affinis Lilljeborg, яка ґрунтується на встановленні різниці між виживаністю і (або) плодючістю церіодафній у воді, що аналізується (експеримент) та у воді, в якій церіодафнії культивуються (контроль). Відбір зразків поверхневих вод з р. Хорол у межах м. Миргород було здійснено в липні та жовтні 2024 року. Зразки відбирались з 7 створів р. Хорол. У результаті проведених експериментальних досліджень токсичні властивості у зразках води з р. Хорол було визначено у 10 з 14 зразків, тобто у 71%. Незадовільний стан якості 10 зразків води з р. Хорол у межах м. Миргород у літній та осінній періоди можливо пояснити впливом поверхневого стоку з урбанізованої території, скидами стічних вод підприємствами комунального господарства та складними для водних біоценозів кліматичними умовами цього літа. Результати біотестування можна використовувати для скринінгу токсичних екологічно небезпечних хімічних речовин та сумішей, що пропонуються для застосування у різних галузях економіки; контролю токсичності різних категорій зворотних вод на всіх стадіях їх утворення та на скидах у поверхневі водні об’єкти; визначення токсичних властивостей поверхневих, підземних та питних вод.

РІЗНОМАНІТНІСТЬ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ ЯК КРИТЕРІЙ ОЦІНКИ ВПОРЯДКОВАНОСТІ ЕКОСИСТЕМ УКРАЇНИ

2025-03-27T14:21:07+02:00

У статті стверджується, що одним з ефективних методичних підходів до кількісної оцінки різноманітності, впорядкованості природно-ресурсного потенціалу (ПРП) екосистем є запропонована Клодом Шенноном теорія ентропії як міри випадковості для вивчення статистичних характеристик даних. Обґрунтовується, що за шести видів природних ресурсів, які входять до інтегрального (сумарного) ПРП (мінеральні, водні, земельні, лісові, фауністичні, природні рекреаційні) максимальний показник його абсолютної ентропії теоретично становитиме 2,586, а відносної ентропії – 1,0. Міра впорядкованості ПРП екосистем України визначатиметься характеристиками в діапазоні від 0 до 1. Доводиться, що чим більшою є неоднорідність ПРП екосистем і вищою його відносна ентропія, тим меншим рівнем упорядкованості буде характеризуватися природно-ресурсний потенціал регіону. Для порівняльного аналізу різноманітності, впорядкованості ПРП екосистем України як критерій пропонується провінційна екосистема Українських Карпат з найвищим рівнем різноманітності та найнижчою впорядкованістю ПРП, що дозволяє використовувати стобальні замкнуту і розімкнуту оцінкові шкали. Серед провінційних екосистем України найбільшою різноманітністю ПРП характеризуються Українські Карпати (100 балів), Поліська (87 балів), Кримська степова (85 балів), Кримська гірська (85 балів), Східно-Українська (82 бали). Далі йдуть Лівобережно-Дніпровсько-Приазовська, Дністров- сько-Дніпровська, Західно-Українська, Причорноморська, а найнижчі показники різноманітності потенціалу – у Лівобережно-Дніпровської, Причорноморсько-Приазовської, Задонецько-Донської, Подільсько-Придніпровської (63 бали) та Донецької (48 балів) провінційних екосистем. Серед екосистем обласного рівня найвищою різноманітністю ПРП відзначаються (у порядку спадання): Передкарпатська височинна (102 бали), Зовнішньо-Карпатська, Розтоцько-Опільська горбогірна, Область Київського Полісся. З протилежного боку – Південно-Подільська височинна, Придністровсько-Східно-Подільська височинна, Донецька височинна, Південно-Молдавська схилово-височинна та Задністровсько-Причорноморська низовинна (34 бали) області. Зі спаданням показників різноманітності ПРП екосистем його впорядкованість зростає. Найвищою мірою впорядкованості (однорідності) ПРП відзначаються провінційні екосистеми: Донецька (441 бал), Подільсько-Придніпровська (344 бали), Задо- нецько-Донська (308 балів). Найнижча однорідність (впорядкованість) ПРП – у Кримській степовій (197 балів), Поліській (182 бали) та в провінційній екосистемі Українських Карпат (100 балів). Констатується, що отримані оцінкові результати є свідченням дії природних і суспільних закономірностей у розвитку продуктивних сил.

ВІТАЛІТЕТНА ТА ОНТОГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЙ NEOTTIA OVATA (L.) BLUFF & FINGERH В ЛІСОВИХ ТА ЛУЧНИХ ФІТОЦЕНОЗАХ

2025-03-27T14:21:04+02:00

В умовах кліматичних змін та агресивного антропогенного тиску на природні екосистеми актуальним завданням екології є вивчення та збереження раритетних та зникаючих видів флори. У роботі представлені результати популяційних досліджень рідкісного полікарпічного виду Neottia ovata (L.) Bluff & Fingerh, занесеного до Червоної книги України та додатку ІІ Конвенції CITES. У роботі представлені дослідження віталітетної та онтогенетичної структури популяцій N. ovata в лісових та лучних фітоценозах Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» і Природного заповідника «Горгани». Аналіз еколого-ценотичних умов існування виду показав, що для нормального функціонування його популяцій достатньо сприятливі як рівнинні ділянки суходолу у вологих тінистих листяних і мішаних лісах, так і гірські вирубки і пасовища. Надано інтегральну оцінку віталітетного стану популяцій та розглянуто онтогенетичні спектри N. ovata з використанням індексів якості, відновлюваності, генеративності. Віталітетний аналіз показав, що в умовах Junco-Molinietum (caeruleae) сформувалась процвітаюча популяція N. ovata з індексом якості 0,47 і переважанням рослин вищого класу віталітету. В асоціаціях Festucetum (rubrae)-arnicosum (montanae), Fraxino-Alnetum, Festucetum (rubrae)-agrostidosum (tenuis), Molinietum (caeruleae)-eriophorosum (polystachioni) сформувались рівноважні популяції з переважанням особин середнього класу віталітету й індексами якості 0,32–0,43. Аналіз онтогенетичних спектрів досліджуваних популяцій виявив, що всі популяції нормальні і повночленні, з максимумом зрілих генеративних особин в асоціаціях Fraxino-Alnetum, Festucetum (rubrae)-agrostidosum (tenuis), Junco-Molinietum (caeruleae), молодих генеративних рослин – в асоціації Molinietum (caeruleae)-eriophorosum (polystachioni), переважанням віргінільних рослин в Festucetum (rubrae)-arnicosum (montanae). Встановлено, що еколого-ценотичні умови чинять безпосередній вплив на ріст та розвиток рослин N. ovata, що впливає на якість їх популяцій. Для їх збереження важливо підтримувати охоронний статус лісових і лучних фітоценозів, у яких цей рідкісний вид зростає.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ОПОРНОГО ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНОГО КАРКАСУ

2025-03-27T14:21:00+02:00

У статті зазначено, що туризм є соціально-економічним явищем, яке характеризується нерівномірним розвитком у просторі, основною причиною диференціації є наявність різних факторів впливу, на особливу увагу серед яких заслуговує розподіл туристсько-рекреаційних ресурсів. Встановлено, що тотальний аналіз туристсько-ресурсного потенціалу обраної території (регіон, область, громада) дозволить визначити причини диференціації на ринку туристичних послуг, а також посилити конкурентні переваги. Доведено, що основним підґрунтям формування туристсько-рекреаційної системи є опорний каркас. Дослідженням питань опорного каркасу присвячено багато наукових праць як географічної, так і соціально-економічної шкіл вітчизняних та закордонних науковців. Виявлено, що теорія опорного каркасу розглядається в різних напрямках, таких як каркас розселення, транспортний каркас, історико-культурний каркас, природно-екологічний каркас тощо. Уявлення конструкції опорного туристсько-рекреаційного каркаса регіону необхідне для його раціонального туристського освоєння. Встановлено, що опорний туристсько-рекреаційний каркас території відіграє ключову роль у забезпеченні її цілісності, ефективного функціонування та керованості. Досліджено основні елементи опорного туристсько-рекреаційного каркасу, а саме: опорні точки зростання, зону приміського відпочинку, мережу туристських маршрутів, яка з’єднує всю структуру туристсько-рекреаційного каркасу території та транзитні коридори (транспортні магістралі – автомобільні, залізничні, водні, повітряні). Виявлено основні елементи туристсько-рекреаційного каркасу – ареали, ядра, осі, локуси. Встановлено, що особливі конфігурації ключових елементів можуть формувати різні типи просторової структури опорного туристсько-рекреаційного каркасу території. До них слід віднести: моноцентричний радіально-променевий тип, моноцентричний радіально-кільцевий тип, поліцентричний решітчастий тип, поліцентричний лінійний тип, поліцентричний басейновий тип, поліцентричний фасадний тип. Досліджено, що туристсько-рекреаційний каркас становить систему просторової організації туризму і рекреації, яка має ієрархічну структуру. Основні рівні цієї ієрархії включають глобальний, національний, регіональний, місцевий та локальний.

ЛАНДШАФТНА СТРУКТУРА ТА ГІДРОХІМІЧНИЙ СТАН СТАВУ ВЕРХІВ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗРОБКИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПАСПОРТА ВОДОЙМИ

2025-03-27T14:20:55+02:00

У зв’язку з утіленням Стратегії сталого розвитку України до 2030 року та виконанням рамкових угод з Європейським Союзом у сфері водної політики актуалізується проблема розроблення екологічних паспортів ставків. Мета статті – дослідження ландшафтної структури та гідрохімічного стану ставка Верхів у зв’язку з необхідністю створення екологічного паспорта водойми. Вихідною інформацією для вирішення цього завдання слугували матеріали сезонних польових ландшафтно-екологічних досліджень у басейні ставка Верхів упродовж 2024 року. Результати дослідження. У роботі представлено батиметричну модель ставка Верхів та розраховано основні морфолого-морфометричні параметри водойми. Оцінено хімічні показники гідроекосистеми за трьома блоками, а саме: сольового складу, трофо-сапробіологічного і токсичної дії. Отримані результати згруповано за категоріями та класами якості води. Побудовано поперечник, який демонструє співвідно- шення глибин води та потужності донних відкладів ставка Верхів. Проаналізовано геохімічний склад донних відкладів (Fe2O3, СаО, СО2, рН) цього об’єкта на чотирьох зондувальних пунктах. Розроблено ландшафтну карту антропогенно модифікованого аквального комплексу (АМАК) ставка Верхів та здійснено ландшафтнометричний аналіз на рівні аквапідурочищ та аквафацій. Висновки. Гідрологічні параметри ставка є дуже мінливими, оскільки його раз на кілька років спускають під час вилову риби. Об’єднана екологічна оцінка гідрохімічних показників (Іе) водойми становить 1,7 бала. Став активно замулюється, а на окремих ділянках водозбору, що прилягають до водойми, спостерігаються ерозійні процеси. Понад 15% АМАК зазнає помітних природно-антропогенних трансформацій (заболочування, замулювання, заростання вищою водною рослинністю, акумуляція біогенних речовин, які надходять з водозбору).

ДЕМОГРАФІЧНІ ДИСПРОПОРЦІЇ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ВИЖНИЦЬКОГО РАЙОНУ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЛОКАЛЬНИХ СИСТЕМ РОЗСЕЛЕННЯ

2025-03-27T14:20:51+02:00

У статті проведено суспільно-географічне дослідження демографічних диспропорцій територіальних громад Вижницького району та їх впливу на формування локальних систем розселення. Децентралізація як загальнодержавний процес торкнулася змін в адміністративно-територіальному устрої: з’явилися укрупнені райони, міські, селищні та сільські територіальні громади, які відповідно і змінили напрям та види зв’язків між населеними пунктами як в межах самої громади, так і в межах районів. Варто підкреслити, що Брусницька громада входила до колишнього Кіцманського району, і тільки вона одна увійшла до новоствореного Вижницького району, в той час коли всі інші громади увійшли до Чернівецького району. Це змінило зв’язки між поселеннями громади із містом Кіцмань та містом Вижниця та призвело до трансформації Брусницької кущової системи розселення в локальну систему розселення із центром у с. Брусниця як найбільш розвиненим населеним пунктом. Також варто відмітити, що такі локальні системи розселення сформувалися в усіх громадах району на основі адміністративно-управлінських функцій центрів громад. У самому районі сформувалася Вижницька районна система розселення із центром у місті Вижниця. Встановлено, що найбільшу густоту населення мають громади рівнинної частини району (Банилівська та Брусницька сільські громади, Вашківецька та Вижницька міські громади), а найменшу – гірської (Селятинська та Усть-Путильська сільські громади). Слід відмітити, що Путильська селищна громада має також досить високі показники густоти населення, хоча і є гірською. Це пояснюється насамперед тим, що центром її є містечко Путила, де проживає 3570 жителів (станом на 01.01.2023 р.). Демографічні показники є основою для формування локальних систем розселення, а також фінансової та інвестиційної спроможності громад, тому їх диспропорції варто досить детально аналізувати при розробці стратегій розвитку громад та районів загалом.