Природнича освіта та наука

АНКЕТУВАННЯ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ВИМІРЮВАННЯ ЯКОСТІ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

2024-05-15T11:14:05+03:00

Обґрунтування теоретичних і методичних засад внутрішнього оцінювання якості підготовки фахівців у закладах вищої освіти посередництвом моніторингу такої діяльності нині є вкрай актуальним освітнім завданням. Така оцінка необхідна для виявлення проблемних питань освітнього процесу та формування рекомендацій щодо його вдосконалення. У статті обґрунтовано досвід використання анкетування як інструмента внутрішнього оцінювання якості підготовки здобувачів вищої освіти на прикладі Волинського національного університету імені Лесі Українки. Система внутрішнього забезпечення якості вищої освіти базується на таких принципах, як академічна свобода, автономність та саморегулювання; відкритість до нових знань та критики; чесність і толерантність у ставленні до всіх членів колективу і стейкґолдерів; взаємна вимогливість та довіра; ініціативність і лідерство; суспільна та індивідуальна відповідальність за результати роботи; інклюзивність освітнього середовища: універсальний дизайн та розумне пристосування. Організація системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти у ВНУ імені Лесі Українки включає проведення анкетування у трьох напрямах. На першому рівні здійснюється соціологічне опитування першокурсників «Соціальна адаптація студентів-першокурсників до освітнього процесу у ЗВО», а також проводиться онлайн-опитування всіх здобувачів «Освіта очима студентів». За результатами анкетування вимальовується портрет першокурсника та обґрунтовуються пропозиції здобувачів освіти щодо покращення освітньої діяльності у ЗВО. Анкетування другого рівня проводиться на факультетах у рамках вибраних спеціальностей, третього рівня – після закінчення вивчення окремих освітніх компонентів (враховується думка здобувачів освіти щодо підготовки викладача до занять та його пунктуальність, доступність навчального матеріалу та ефективність методів викладання). За результатами анкетування надаються конкретні пропозиції щодо поліпшення якості освітнього процесу деканам факультетів, завідувачам кафедр, гарантам освітніх програм і кураторам академічних груп.

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ У НАВЧАННІ АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ

2024-05-15T11:14:02+03:00

Стаття присвячена цифровим освітнім ресурсам та їх використанню під час викладання анатомії людини. На сучасному етапі, особливо в умовах дистанційного навчання, все більше зростає значення інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітньому процесі. Вивчення біології потребує впровадження цілої низки цифрових ресурсів для унаочнення навчального матеріалу, демонстрації біологічних явищ, моделювання біологічних процесів та ін. Мета статті – проаналізувати можливості використання цифрових інструментів у навчанні анатомії людини. Курс «Анатомія людини» полягає в ознайомленні здобувачів освіти з будовою органів та систем органів людини, що передбачає використання цифрових застосунків. Одним із ефективних цифрових ресурсів є InnerBody, який не тільки поглибить знання здобувачів освіти про будову систем органів людини, а й допоможе вивчити анатомічні терміни англійською мовою, дасть можливість виконати тренувальні тести та ін. Крім того, в представленому дослідженні запропоновано конкретні самостійні методичні розробки з анатомії людини за допомогою різних цифрових інструментів, які можна застосовувати в освітньому процесі. Численні завдання з анатомії людини для здобувачів освіти можна розташувати на таких базових ресурсах, як Genially, Thinglink, Sutori, онлайн-дошках Padlet, Milanote, Lino, Miro та ін. Запропоновані «цифрові» уроки розроблено авторкою під час занять практикуму «Цифровий простір педагога», організованого лабораторією з розвитку критичного мислення НЦ «МАН України». У них передбачено коротку презентацію навчального матеріалу з анатомії людини, виконання інтерактивних вправ, ознайомлення з додатковою інформацією про тіло людини та його здоров’я, опитування та ін. Встановлено, що використання цифрових застосунків підвищує мотивацію здобувачів освіти до вивчення анатомії людини, стимулює пізнавальний інтерес та активність, сприяє урізноманітненню видів навчальної діяльності здобувачів під час заняття, підвищує рівень їхньої самостійності, забезпечує поглиблення, узагальнення та систематизацію знань з анатомії людини.

АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

2024-05-15T11:13:59+03:00

У статті окреслено актуальні аспекти професійної підготовки учителів природничої освітньої галузі, зокрема розглянуто особливості використання компетентнісно орієнтованого підходу в процесі забезпечення освітнього процесу. Доведено, що в природничій освіті, відповідно до Концепції «Нова українська школа», однією із найбільш відомих технологій є компетентнісно орієнтоване навчання, яке спрямоване на розвиток креативного та творчого мислення здобувачів освіти. Виокремлено низку учених-дослідників, наукові праці яких спрямовані на розкриття теоретичних і методичних аспектів компетентнісно орієнтованого підходу у навчанні дисциплін природничої освітньої галузі (біології, хімії, фізики). Проаналізовано основні чинники компетентнісно орієнтованого навчання, що становлять практичний складник професійної підготовки вчителя природничих спеціальностей, а саме: використання модельних ситуацій і розв’язання проблемних завдань, індивідуалізація навчання, активне впровадження інтерактивних методів, залучення здобувачів освіти до науково- дослідницької діяльності та використання цифрових ресурсів. Наведено приклади застосування технології компетентнісно орієнтованого навчання на заняттях із освітнього курсу «Зоологія» спеціальностей 014.05 «Середня освіта (Біологія та здоров’я людини)» та 014.15 «Середня освіта (Природничі науки)» бакалаврського рівня вищої освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі, котрі спрямовані на розвиток креативного мислення і вміння розв’язувати творчі завдання, працювати в команді, комунікувати тощо. Обґрунтовано ефективність підготовки учителів природничої освітньої галузі засобами цифрових ресурсів, таких як віртуальні лабораторії (Biology Virtual Laboratory, Virtual Labs, PhET Interactive Simulations тощо), цифрові інструменти (Kahoot, AR book, LearningApps, Mozaik, BioInteractive, Classtime, Qr-код технології) тощо. Результати дослідження дозволяють стверджувати, що використання компетентнісно орієнтованого підходу в процесі готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності в умовах реалізації НУШ формують у них уміння проводити експериментальні дослідження і розв’язувати проблемні ситуації в умовах сьогодення; моделювати процеси та явища біологічних, фізичних і хімічних явищ; володіти комп’ютерною грамотністю та йти в ногу з «цифровими брендами».

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2024-05-15T11:13:56+03:00

У статті розглядаються інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), їх класифікація та характеристики, оскільки створення та розвиток інформаційного суспільства передбачає їх широке застосування в освіті. Прискорення розвитку є суттєвою та специфічною рисою всього суспільного процесу. Система освіти – не виняток. Інноваційні процеси, що поєднують створення, освоєння та застосування педагогічних нововведень, через таку єдність здатні значно прискорити процеси оновлення школи, системи освіти загалом. За названою вище тенденцією ховається вага різноманіття протиріч, властивих сучасній системі освіти. Провідне протиріччя першого етапу між старим і новим породжується як соціальними, так і педагогічними потребами у зміні системи освіти та її складових частин. Натепер такі потреби характеризують нову якість людського життя, пов’язану насамперед з науково-технічним прогресом, глобальними проблемами сучасності, тобто необхідністю вирішення як внутрішньодержавних, так і світових соціально-економічних та педагогічних завдань. Усе це вимагає оновлення змісту, процесу навчання та виховання на всіх етапах безперервної освіти [1, c. 63]. Величезні соціальні перетворення, а саме бурхливий науково-технічний прогрес, який відбувся у нашій країні, ставить дедалі вищі вимоги до навчання і виховання кожної людини, для її освіти і самоосвіти, для її психічного розвитку. В цих умовах стає особливо актуальним формування в усіх людей активної життєвої позиції у праці та у навчанні. Основи такого виховання закладаються вже у школі насамперед завдяки повсякденній навчально-виховній роботі педагогів із учнями. Реалізація цього становища можлива лише у тому випадку, якщо система навчання буде максимально орієнтована на особистість здобувача, його реальні потреби і мотиви, соціокультурні та індивідуальні програми розвитку. Тому побудова навчального процесу має здійснюватися з погляду логіки розвитку особистості здобувача, його суб’єктивного внутрішнього стану, його індивідуальної програми засвоєння мови, що вивчається. Щоб реалізувати це становище, необхідно впроваджувати у практику дидактико-методичні технології, метою яких є постійне збагачення досвідом творчості, формування механізму самоорганізації особистості кожного, хто навчається [1, c. 65].

ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ СТОСОВНО ЇХНІХ ЗДОРОВИХ ОДНОЛІТКІВ ТА ВІДПОВІДНО ДО ПІДГРУП СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ

2024-05-15T11:13:53+03:00

Вивчаючи специфіку фізичного розвитку та рівня фізичної підготовленості дітей із порушенням зором, науковці визначають, що для представників такої нозології характерні значні відхилення в антропометричних показниках. Науковці відзначають, що в дітей із порушенням зору внаслідок значних труднощів з орієнтуванням у просторі мінімізується їхня рухова активність, що викликає затримку фізичного розвитку. Мета статті полягає у порівняльному аналізі показників фізичного розвитку дітей 11 років із порушенням зору відповідно до спеціальної медичної групи та порівняно з їх відносно здоровими однолітками. У науковому дослідженні, в якому взяли участь 20 дітей, з яких 10 дітей із порушенням зору, а саме 5 дітей були віднесені до підгрупи А та 5 до підгрупи Б. Також у дослідженні взяли участь 10 відносно здорових дітей. Перевірка результатів вимірювання показників фізичного розвитку в групі відносно здорових 11-річних дітей та з порушенням зору на нормальність показала, що всі представники за досліджуваними показниками, окрім екскурсії грудної клітки за частотним розкидом, є схожими на нормальні. Проводячи порівняльний аналіз представлених показників у групах дітей 11 років з порушенням зору та їхніх відносно здорових однолітків, відзначимо, що за деякими з них діти з порушенням зору перевищують своїх однолітків за показниками маси та довжини тіла за абсолютними та сигмальними значеннями. Отже, узагальнено характеризуючи фізичний розвиток дітей 11 років із порушенням зору, зазначимо, що вони мають вищі за норму показники довжини тіла, розвинену грудну клітку, але помірну екскурсію. А отже, серед них присутні діти з неоднаковими рівнями розвитку дихальної системи. Досліджувані діти із порушенням зору значно нижчі на зріст та мають помітно менший об’ємом грудної клітки порівняно з їх відносно здоровими однолітками. Також більшість дітей із порушенням зору мають масу тіла, яка перевищує норму для їхнього віку, що може свідчити або про активний фізичний розвиток, що малоймовірно, або про незбалансоване, нездорове харчування. Саме за масою тіла діти із порушенням зору відрізняються від своїх відносно здорових однолітків. Результати наукового дослідження продемонстрували, що всі антропометричні показники представників підгрупи А перевищували аналогічні показники підгрупи Б. Найбільш виразним був показник екскурсії, що значно перевищував у представників підгрупи Б.

ОСОБЛИВОСТІ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ ЖІНОК В УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ВИДАХ ЄДИНОБОРСТВ

2024-05-15T11:13:50+03:00

У статті розглянуто проблематику організації підготовки спортсменок в українських національних видах єдиноборств. Показано, що українські національні види спортивних єдиноборств – хортинг, козацький двобій, український рукопаш «Спас», українська боротьба на поясах, рукопаш гопак – побудовані на основі традиційної української бойової культури. В дослідженні розкрито техніко-тактичні особливості змагальних розділів у найбільш популярних видах українських єдиноборств – козацькому двобої та хортингу. Досліджена структура спортивної підготовки в українських національних видах єдиноборств, яка представлена закономірним педагогічним процесом, спрямованим на досягнення максимальних змагальних результатів у головних змаганнях циклу. Визначено зростання кількості спортсменок, які на постійній основі задіяні у тренувальному процесі у системі спортивних клубів та відділеннях ДЮСШ та беруть участь у змаганнях різного рангу відповідно до свого кваліфікаційного рівня. Аналіз літературних джерел та практичний досвід тренувальної роботи зі спортсменками доводить, що швидке зростання популярності українських національних єдиноборств серед жінок зумовлює необхідність розробки нових методичних підходів до побудови тренувального процесу. Також визначено, що стійкою тенденцією в українських єдиноборствах є швидке зростання конкуренції на спортивних змаганнях в Україні, Європі та світі. Визначено зростання популярності серед спортсменок у козацькому двобої у змагальних розділах з дозованим, легким та справжнім дотиком, що пов’язано з більшою прикладною цінністю цих розділів порівняно з умовно-контактними змагальними розділами. Порівняння кількості спортсменок у козацькому двобої та хортингу вказує на більшу привабливість для них козацького двобою, що зумовлено наявністю великої кількості змагальних розділів і можливістю реалізації у поєдинках свого техніко- тактичного арсеналу та фізичних можливостей. Показано необхідність урахування дітородної функції організму жінок під час спортивного відбору, тренування та у змагальній діяльності. Визначено, що великі навантаження у системі багаторічної підготовки спортсменок в українських єдиноборствах необхідно застосовувати лише після формування специфічного біологічного циклу. Такий підхід дозволяє забезпечити збереження здоров’я та позитивно впливає на дітородну функцію жінок-спортсменок. Встановлено, що врахування у разі дозування тренувальних навантажень фаз специфічного біологічного циклу сприяє покращенню змагальних результатів спортсменок, що найбільшою мірою проявляється у багаторічному процесі спортивної підготовки.

СИЛОВІ ВИДИ СПОРТУ: ПІДГОТОВКА ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ДО ТЕРМІНОЛОГІЇ

2024-05-15T11:13:48+03:00

У статті висвітлено теоретичні висновки до термінології у силових видах спорту. Підготовка здобувачів освіти до термінології у силових видах спорту включає у себе розуміння основних понять, термінів та методик, які використовуються у цих видaх спорту. Основні силові види спорту включають важку атлетику, пауерліфтинг, бодібілдинг, культуризм, стронгмен та інші. Важливо враховувати значення заохочення здобувачів до зайняття силовими видами спорту, надаючи їм зрозумілу та доступну інформацію про переваги та можливості цих видів тренувань. Встановлено розгляд та аналіз наукових досліджень, які стосуються силових видів спорту, для поглиблення розуміння цих дисциплін та їх впливу на фізичний розвиток. Рекомендовано використання чіткого розуміння принципів та методик тренувань у силових дисциплінах. Підкреслено, що потрібно поширювати інформацію про силові види спорту, сприяти їх популяризації та привертанню нових прихильників. Стаття має на меті вивчення та розкриття проблематики підготовки студентів та учнів до термінології у силових видах спорту. Обговорюються ключові аспекти, такі як основні поняття м’язової системи, техніка виконання вправ, тренувальний процес, харчування та безпека. Зазначається важливість оволодіння цією термінологією для успішного вивчення та практики силових видів спорту. Автори акцентують увагу на освітній та навчальній меті статті, а також на практичних та мотиваційних аспектах, сприяючи збільшенню інтересу до цих видів фізичної активності та підвищенню рівня освіченості в цій галузі. Робота слугує цільовому орієнтуванню як здобувачів освіти, так і викладачів, що прагнуть ефективно викладати та вивчати силові види спорту у системі освіти. Звертається увага на практичний аспект та мотиваційні чинники, сприяючи підвищенню інтересу та активності в цій сфері. Робота вирізняється своєю акцією на розвиток якісного освітнього процесу, а також на практичне застосування знань у силових видах спорту для досягнення оптимальних результатів. Загалом, розуміння та вивчення термінології у силових видах спорту визначає успіх у цій галузі, сприяючи розвитку фізичних якостей та підвищенню загального рівня спортивної культури серед молоді.

ТРОФІЧНИЙ СПЕКТР ТА ХАРЧОВА ПОВЕДІНКА LISSOTRITON VULGARIS У ТИМЧАСОВІЙ ВОДОЙМІ М. РІВНЕ, УКРАЇНА

2024-05-15T11:13:44+03:00

У статті узагальнено стан досліджень трофічного спектра та кормодобувної поведінки тритона звичайного в Європі загалом та в Україні зокрема. Зроблено висновок про високий рівень та різноплановість таких досліджень за кордоном порівняно з Україною. Визначено актуальність таких досліджень у тимчасових водоймах. У статті проаналізовано трофічний спектр та харчову поведінку тритона звичайного в тимчасових водоймах м. Рівне. Одержано вміст шлунків 46 особин L. vulgaris, в яких виявлено 2309 трофічних об’єктів. Їжа тваринного походження переважає в трофічному спектрі L. vulgaris і становить 97%. Кормові об’єкти рослинного походження становлять лише 1 % від загальної кількості, мінеральні часточки – 2%. Встановлено, що найбільш численними кормовими об’єктами є личинки комарів-дзвінців (Chironomidae) – 53% та ракоподібні (Cladocera: Daphniidae; Chydorіdae; Copepoda: Cyclopidae; Ostracoda) – 46%. У раціоні L. vulgaris значно переважають об’єкти походженням з водного середовища – 98,2% від загальної їх кількості. Особини цього виду захоплють доволі різнорозмірну здобич. Найменшими кор- мовими об’єктами досліджених особин тритонів є планктонні ракоподібні Chydorіdae: 0,3–0,5 мм, найбільшими – дощові черви Lumbricidae: 150–200 мм. Встановлено, що харчовий спектр тритона звичайного змінюється впродовж сезону і залежить від життєвих циклів здобичі. Навесні, коли трофічні ресурси водойми є обмеженими, в кормовому раціоні тритона звичайного переважають ракоподібні, зокрема дафнії (Daphnіidae) та черепашкові рачки (Ostracoda). В цей період більша частка споживання фрагментів злинялої шкіри, рослинних фрагментів, піщинок та відсутні личинки комарів-дзвінців (Chironomidae), проте в другій декаді травня вони домінують (більше 70%) в кормовому раціоні. З’ясовано, що L. vulgaris у різні періоди використовує різну кормодобувну поведінку. Переважання в харчовому раціоні ракоподібних (дафній, циклопів) на початку сезону вказує на використання три- тонами тактики активного кормодобування («active foraging»). Наприкінці квітня–травня спостері- гаємо значне переважання личинок комарів-дзвінців, що свідчить про використання L. vulgaris вичіку- вального кормодобування («sit-and-wait foraging»). Встановлено, що кормодобувна поведінка тритона звичайного в тимчасових водоймах м. Рівного є лабільною і змінюється залежно від умов середовища та його трофічної пропозиції.

ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН КЛІМАТУ

2024-05-15T11:13:38+03:00

Нині глобальна зміна клімату стала однією з найбільших екологічних проблем, до вирішення якої прикута увага людства. Її наслідками є небезпечні погодні катаклізми, різкі зміни погоди, паводки, повені, сильні вітри, зливи і дощі, град, посухи, що призводять до значних екологічних та економічних збитків у всьому світі. За даними Всесвітньої метеорологічної організації, останні три роки стали найтеплішими роками в історії спостереження. Посилення непередбачуваності погодних умов ставить під загрозу виробництво продовольства, підвищення рівня моря збільшує ризик природних катастроф. У статті досліджено глобальні тренди зміни клімату, що є однією з найбільш актуальних загроз із довгостроковим негативним впливом на населення, навколишнє середовище та економіку. З’ясовано, що вплив від глобальних змін клімату на здоров’я людей може бути прямим або непрямим. Крім того, окремо виділяють наслідки, пов’язані з викидами парникових газів. Визначено, що наслідками прямого впливу є наслідки від аномальної спеки, перепадів температури, змін атмосферного тиску та екстремальних явищ, які призводять до загострення серцево-судинних та респіраторних захворювань (гіпертонічної хвороби, стенокардії, інфаркту міокарда, астми). Серед непрямих впливів варто виділити зміщення кліматичних поясів, внаслідок чого змінюються ареали розселення тварин і організмів, які можуть бути переносниками небезпечних інфекційних хвороб. Проаналізовано основні джерела викидів парникових газів і їх вплив на забруднення атмосферного повітря. Визначено, що найбільшими забруднювачами повітря є теплові електростанції та металургійні комбінати. З’ясовано, що від наслідків забруднення повітря, насамперед від ішемічної хвороби серця, пневмонії, інсульту, обструктивного захворювання легень, раку легень, щороку передчасно помирає близько семи мільйонів людей. На основі звіту компанії IQAir, яка відстежує якість повітря в усьому світі, було встановлено, що у 2022 році лише шість країн і сім територій у Тихому океані та Карибському басейні відповідають вимогам Всесвітньої організації охорони здоров’я. З’ясовано, що за оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я у період з 2030-го до 2050-го глобальна зміна клімату може спричиняти близько 250 тис. смертей щороку в усьому світі. Також ВООЗ прогнозує, що у майбутньому зміни клімату можуть серйозно впливати на здоров’я. Зокрема, часті екстремальні погодні умови можуть призвести до зростання показників травматизму й інколи смертності. Після повеней можливі спалахи інфекційних захворювань. Визначено, які країни перебувають у зоні ризику. Проаналізовано основні цілі Плану дій з досягнення нульового забруднення повітря, води та ґрунтів, який був прийнятий Єврокомісією у 2021 році.

ПОНЯТІЙНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АПАРАТ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ

2024-05-15T11:13:35+03:00

Варто враховувати, що понятійно-термінологічний апарат є невід’ємним складником будь-якої наукової галузі. Проте у контексті землекористування на місцевому рівні, особливо під час розгляду проблем, що перетинають географію, науки про Землю, екологію, сільське господарство, економіку, юриспруденцію та інші суміжні галузі, актуальність питання понятійно-термінологічного апарату стає вельми очевидною. Особливість цієї галузі полягає у тому, що її дослідження мають безпосередній прикладний характер, що вимагає глибокого розуміння та визначення окремих наукових понять. Сукупність цих наукових понять саме і становить понятійно-термінологічний апарат, що визначає структуру і мову для подальших досліджень у сфері землекористування. У нашому науковому дослідженні ми висвітлили основні підходи до визначення категорії «земельні відносини». Ці підходи передусім, як відомо, базуються на трьох ключових термінах: володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. Проте важливим поняттям у нашому дослідженні сфери землекористування є саме поняття «земля», яке разом з його похідними, такими як «земельні відносини», «земельні ресурси», «землеустрій», «управління земельними ресурсами», «землекористування», «парадигма землеустрою», формує складний понятійно-термінологічний апарат, який нині перебуває в активному процесі формування. Результати нашого дослідження суті понятійно-термінологічного апарату, пов’язаного із «земельними відносинами», дають підстави для твердження, що земельні відносини мають об’єктивну природу і є соціально-економічним та екологічним процесом володіння, користування і розпорядження, що і зумовлює новизну та актуальність нашого дослідження.

ВПЛИВ ШАХІВ ТА ГРИ ҐО НА ГЕОГРАФІЮ ОСВІТИ, НАУКИ ТА БІЗНЕСУ

2024-05-15T11:13:42+03:00

Розкрито сутність гри у шахи та ґо, науки та бізнесу, їх взаємозв’язок і сучасний стан. Розглянуто спільні та відмінні ознаки двох інтелектуальних ігор, їхній вплив на психологію бізнесу в Європі та Азії. Європейський (та американський) індивідуалізм керується шаховим мисленням, у якому можливості та сила фігур помітно відрізняються. Азіатський колективізм керується мисленням, заснованим на грі ґо, де всі камені мають однакову цінність, а їхня взаємодія має вирішальне значення. Це проявляється і в бізнесі, і в навчанні. Для європейських і американських компаній найважливішим є набір кваліфікованого персоналу, для азіатських компаній – вдосконалення бізнес-процесів. Європейці та американці самі вибирають професію, а в’єтнамці її не вибирали. Держава потребувала кваліфікованих кадрів відповідних спеціальностей, тому їх направляли на навчання, і для людей, вихованих на принципах гри в ґо, в цьому немає нічого страшного. Охарактеризовано нормативні наративи та сучасне становище ситуації в науці та бізнесі. Досліджено внесок вітчизняних і зарубіжних учених щодо визначення цих понять. Узагальнено наукові підходи та науково-методичні основи вивчення інтелектуального потенціалу. Розглянуто особливості забезпечення основними фондами. Виявлено проблеми раціонального використання наукового та виробничого потенціалу та способи їх подолання. Запропоновано способи щодо нарощування наукового та виробничого потенціалу та окреслено шляхи подальшого дослідження цих понять. Порівнюється європейське мислення, сформоване принципами шахів, та азійське, сформоване принципами ґо. Наведено рекомендації для бізнесу та освіти із використанням принципів цих інтелектуальних ігор. Оскільки українці – європейці, то їм більш властиве шахове мислення. З цього випливає індивідуалізм, активне підприємництво, жорстка, агресивна конкуренція. Для українця важливо любити те, що він робить. Тому в освіті необхідно позбутися пережитків радянського періоду, а учнів і студентів готувати до активного самостійного життя, тобто вчити покладатися на себе, а не на державу. Проте на всіх освітніх рівнях доцільно реалізовувати принцип ґо (гри), а саме вибір між територією та впливом, тобто між меншим, але гарантованим, і більшим, але ризикованим.