Природнича освіта та наука

ФОРМУВАННЯ КАРТОГРАФІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЗАСОБАМИ НУМІЗМАТИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ У ШКІЛЬНОМУ КУРСІ «УКРАЇНА У СВІТІ: ПРИРОДА, НАСЕЛЕННЯ»

Олег Зуфарович Байтеряков — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено виявленню методичних підходів до застосування пам’ятних і ювілейних монет України у шкільному курсі «Україна у світі: природа, населення» для формування у здобувачів загальної середньої освіти картографічних знань і вмінь. Висвітлено значення монет як засобів нумізматичної географії і як засобів навчання географії. Наведено детальні методичні рекомендації з використання монет України під час вивчення таких картографічних проєкцій, як азимутальна нормальна, азимутальна поперечна й азимутальна коса, додатково проєкції Ван дер Ґрінтена. Проаналізовано географічний зміст таких монет України, що містять картографічні зображення: «10 років антарктичній станції «Академік Вернадський»», «50 років Організації Об’єднаних Націй», «165 років Астрономічній обсерваторії Київського національного університету», «Володимир Корецький», «Учасникам бойових дій на території інших держав», «100 років світової авіації та 70-річчя Національного авіаційного університету», «Перший пуск ракети-носія «Зеніт-3SL”». Під час опрацювання зазначених монет здобувачам пропонується визначити проєкцію зображеної карти, охарактеризувати її властивості, пояснити вибір проєкції саме для цього дизайну, а також додатково стисло зупинитись на тематиці монети та наявних зображеннях географічних об’єктів або явищ. Запропоновані завдання на підставі цих монет призначені для закріплення навичок роботи з географічними координатами. Наведено приклади встановлення внутрішньопредметних і міжпредметних зав’язків. Приділено увагу виявленню на окремих монетах картографічних помилок, зокрема розташуванню материків і окремих об’єктів щодо географічної сітки на карті. Виявлено монети, що містять цікаві варіанти карти Європи й України, які можна застосовувати для вивчення відповідних тем, а також монети, що мають зображення засобів орієнтування, геодезичних і астрономічних приладів і особливостей картографічних і геодезичних вимірювань. Продемонстровано практичне значення застосування засобів нумізматичної географії у шкільному курсі географії.

ОСОБЛИВОСТІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Руслана Петрівна Власенко, Валентина Анатоліївна Яковлева — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті розкривається проблема фахової підготовки майбутніх учителів географії закладу вищої освіти в Житомирському державному університеті імені Івана Франка. Зазначено, що в системі загальної середньої освіти нині необхідні кваліфіковані та компетентні вчителі з високим рівнем знань, цілісно й усебічно розвинуті, здатні до критичного мислення особистості. Досліджено, що освітні компоненти фахової підготовки майбутніх учителів географії спрямовані на вдосконалення загальних і професійних знань, на розвиток умінь, що дозволяє використовувати сучасні педагогічні технології, для становлення фахово значущих особистісних якостей як складової частини педагогічної культури, що спонукає до вироблення вмінь у майбутнього фахівця користуватися методичним апаратом навчання географії; здійснювати навчально-виховний процес у всій його різноманітності; опановувати алгоритмізовані елементи фахових технологій і формувати творче ставлення до їх упровадження. Виокремлено, що у процесі практичної підготовки майбутні фахівці систематизують і вдосконалюють набуті знання, уміння й навички щодо краєзнавчої діяльності, що дає змогу досягти низки педагогічних цілей, також це є передумовою навчально-виховного впливу на особистість і стає основою духовних цінностей, дозволяє вивчати найкращі надбання культури народу, забезпечувати неперервність життєдіяльності поколінь. Усвідомлено, що фахове становлення майбутнього вчителя географії є тривалим процесом розвитку методичних компетентностей, методичних дій, самопроєктування окремих видів діяльності, формування індивідуального методичного стилю. Проаналізовано рівень підготовки та готовності майбутніх учителів географії до фахової діяльності в закладах загальної середньої освіти. З’ясовано рівень методичної готовності майбутніх учителів географії та визначено найбільш легкодоступні методи та технології викладання географії в Житомирському державному університеті імені Івана Франка.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ХІМІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Оксана Петрівна Войтович — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлено особливості проведення практичних занять з методики навчання хімії для майбутніх учителів хімії та природничих наук. Встановлено, що зміст практичних занять з методики навчання хімії повинен ґрунтуватися на закріплені теоретичних питань, визначених програмою навчальної дисципліни, та формуванні практичних умінь і навичок у процесі виконання професійно орієнтованих завдань. У статті схарактеризовано структурні елементи практичного заняття з методика навчання хімії, як-от: тема практичного заняття; мета заняття; обладнання; аудиторна та позааудиторна робота; література. Представлено етапи проведення практичних занять, що передбачають: повідомлення теми заняття й обґрунтування її актуальності; перевірку завдань, виконаних у позааудиторній роботі; обговорення теоретичних питань теми; виконання практичних завдань здобувачами вищої освіти; оцінювання виконаних завдань; підбиття підсумків і висловлення рекомендацій для подальшої роботи; позааудиторну роботу, що передбачає виконання завдань з метою закріплення здобутих знань і умінь, а також підготовки до наступних занять. Подано для прикладу зміст практичної роботи з дисципліни «Методика навчання хімії», що викладається в Рівненському державному гуманітарному університеті для здобувачів першого рівня вищої освіти освітньо-професійної програми «Середня освіта (Природничі науки)», та зміст лабораторної роботи з дисципліни «Хімія у старшій школі з методикою навчання» (для здобувачів другого рівня вищої освіти освітньо-професійної програми «Середня освіта (Природничі науки)»).

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО МОДЕЛЮВАННЯ БІОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ В ДИДАКТИЦІ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН

Тетяна Олексіївна Дороніна, Наталія Олександрівна Ахматова — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено проблемі інтеграції інноваційних підходів до моделювання біологічних процесів у дидактику природничих дисциплін в умовах цифрової трансформації освіти. Розглянуто ключові аспекти впровадження комп’ютерних симуляцій і моделей у навчальний процес, які значно підвищують ефективність засвоєння складних біологічних явищ і стимулюють активну участь учнів у дослідницькій діяльності. Висвітлено важливість біологічної освіти в умовах глобальних екологічних, соціальних і технологічних викликів, зокрема в контексті війни та післявоєнної відбудови, коли питання екологічної відповідальності та збереження здоров’я людини стають критичними. Зроблено огляд сучасних методик моделювання, що включають використання математичних моделей для прогнозування розвитку популяцій, а також моделі взаємодії популяцій. Вказано на роль статистичних методів у вивченні варіаційних параметрів, кореляційних і регресійних залежностей у біології, що значно розширює можливості аналітичної діяльності учнів. Відзначено також інші інноваційні інструменти, як-от використання віртуальних лабораторій, електронних підручників, мультимедійних засобів навчання, які підвищують інтерактивність і доступність освітнього процесу. Висвітлено переваги таких технологій, проте вказано на їхні недоліки, зокрема зменшення рівня комунікації між суб’єктами навчання, залежність від технічних ресурсів і ризик зниження точності під час віртуальних експериментів. Акцентовано на важливості поєднання традиційних експериментів із комп’ютерним моделюванням для досягнення комплексного підходу у вивченні біологічних процесів, що дає можливість більш глибокого розуміння предмета. Відзначено потребу в належній методичній підтримці та підготовці педагогів для ефективного впровадження інноваційних технологій у процес навчання. Вказано на значення розвитку міжпредметних зв’язків, зокрема між біологією та математикою, через використання електронних таблиць і автоматизованих розрахунків у навчанні. Зроблено висновок, що подальші дослідження мають зосереджуватися на вивченні впливу інноваційних технологій на когнітивний розвиток учнів, формування критичного мислення й екологічної свідомості, а також на вдосконаленні методик для забезпечення доступності комп’ютерного моделювання в різних навчальних умовах, включаючи дистанційне та гібридне навчання.

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

С. Г. Дудко — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті розкрита проблема формування здоров’язбережувальної та здоров’ярозвивальної компетентностей у процесі впровадження здоров’язбережувального освітнього середовища шляхом використання передових здоров’язбережувальних технологій у сучасному закладі загальної середньої освіти. Методологію дослідження становили праці І. Анохіна, К. Гуз, О. Ващенко, В. Ільченко, В. Маслова, І. Підласого, Л. Рибалко, Н. Тамарської, А. Хуторського, А. Цимбалару. Науковці та педагоги у своїх дослідженнях неодноразово звертали увагу на формування здоров’язбережувальної компетентності в учнів і напрями здоров’язбережувальної діяльності учителів закладів освіти та побудови здоров’язбережувального середовища. Проаналізовано першоджерела визначення здоров’ярозвивальної компетентності, сформовано наше уточнення поняття «здоров’язбережувальна компетентність». Розкрито практичний досвід застосування здоров’язбережувальних технологій, які безпосередньо забезпечують формування здоров’язбережувальної та здоров’ярозвивальної компетентностей. Відзначено, що формування здоров’язбережувальної та здоров’ярозвивальної компетентностей значною мірою залежить від організації фізкультурно-оздоровчої роботи освітнього закладу. Акцентовано, що формування здоров’язбережувальних і здоров’ярозвивальних компетентностей забезпечує фізичну, психічну, соціальну та духовно-моральну складові частини, цілісність підходу в системі роботи з набуття компетентностей щодо ведення здорового способу життя, збереження, зміцнення стану здоров’я й екологічної освіти учнів, дотримання принципу наступності, системності, послідовності в підході до формування відповідних компетентностей і не є альтернативою для інших педагогічних систем, технологій, методичних підходів. Наголошується на тому, що формування здоров’язбережувальної та здоров’ярозвивальної компетентностей має стати пріоритетним напрямом в освітньому процесі загальноосвітнього закладу.

ГЕОЛОГІЧНА СКЛАДОВА ЗЛЬОТІВ ЮНИХ ТУРИСТІВ-КРАЄЗНАВЦІВ (НА ПРИКЛАДІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Євгеній Вікторович Копилець, Віктор Маркович Закалюжний — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті викладені результати дослідження геологічної складової частини зльотів юних туристів-краєзнавців на прикладі Полтавської області та її методичного забезпечення. Проаналізовано геологічні аспекти трьох видів, які становлять програму зльоту: туристсько-краєзнавчого експедиційного маршруту, творчих майстерень та конкурсної програми. Висвітлено особливості геологічних завдань на туристсько-краєзнавчому експедиційному маршруті як найбільш складному, комплексному виді програми зльоту, що включає опис геологічного відслонення або шліхове випробування, визначення й опис гірських порід і мінералів, перевірку основ теоретичної підготовки з геології. Відзначено, що геологічна складова частина обласних зльотів юних туристів-краєзнавців Полтавської області, її методичний супровід загалом забезпечують необхідні умови для демонстрування учнівською молоддю рівня відповідних знань і практичних умінь, а характер і зміст завдань загалом суголосні тим, які представлені на всеукраїнських зльотах. Водночас констатовано, що в геологічній компоненті обласних зльотів, насамперед у завданнях туристсько-краєзнавчого експедиційного маршруту, ураховано деякі регіональні геолого-геоморфологічні особливості Полтавської області (характер поверхні, поширені гірські породи, місцеві корисні копалини тощо). Зазначено, що в методичному забезпеченні геологічної складової частини обласних зльотів також є деякі відмінності порівняно з усеукраїнськими зльотами: регулярно оновлюються методичні рекомендації щодо підготовки до обласних зльотів, тоді як їхні аналоги для всеукраїнських зльотів не готувалися; в області напрацьовано практику реалізації геологічної складової частини зльотів за їх проведення онлайн, яка відсутня на всеукраїнських зльотах. Відзначено, що за відсутності в закладах загальної середньої та позашкільної освіти Полтавської області мережі геологічних гуртків наявність у програмі обласних зльотів юних туристів-краєзнавців геологічної складової частини та її методичний супровід підтримують інтерес учнівської молоді до геологічної науки, є значущим чинником професійної орієнтації.

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ З БОТАНІКИ ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ АГРОНОМІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Ольга Всеволодівна Кузнецова — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

Підвищення ефективності подання, сприйняття інформації, її засвоєння на довготривалий час здобувачами освіти нового покоління є основною метою контексту опанування нових знань. Тому з усією необхідністю постає питання про збагачення навчального процесу ефективними освітніми ресурсами. У статті акцентовано увагу на візуалізації як сучасному методі засвоєння нового матеріалу природничих дисциплін для його довготривалого запам’ятовування. Запропонований робочий зошит як можливість опанування нової інформації у графічній формі, перетворення текстових даних на форму малюнків, анімаційних послідовностей, таблиць, схем. У фізіологічному аспекті в разі його використання спрацьовує зорова пам’ять як найкращий помічник запам’ятовування на рівні підсигнальної нервової системи. Після заповнення здобувачем освіти в робочому зошиті всіх зображень і підписів на час закінчення роботи відбувається швидке перетворення візуальних зображень на довгострокову пам’ять. Робочий зошит було створено для допомоги здобувачам освіти та викладачам у підготовці до практичних занять і виконання самостійної роботи з дисципліни. Кожен його розділ відповідає темі навчального плану дисципліни, має структурованість, послідовність, системність викладеного матеріалу. Матеріал структурується за організаційними, методологічними, теоретичними, аналітичними підрозділами, підрозділом висновків і проєктування. Кожний розділ має чіткий алгоритм для вивчення матеріалу, містить якісний ілюстративний матеріал. Забезпечено легке з’єднання більш простого основного матеріалу на початку з більш складним у кінці. У процесі залучення цього навчального компоненту спостерігались активізація та стабілізація уваги здобувачів освіти на інформації, поліпшення її сприйняття, запам’ятовування в часі, підвищення інтересу, навчальної мотивації. Публікація покликана окреслити переваги використання робочого зошита як пошуку одного з методів навчання здобувачів освіти агрономічних факультетів, як допомоги викладачам організувати самостійну роботу під час практичного заняття та позааудиторну підготовку.

НАПРЯМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ З ОРІЄНТАЦІЄЮ НА СТАЛИЙ РОЗВИТОК

Інна Олексіївна Сяська — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті обґрунтовано перспективи модернізації вищої педагогічної освіти в Україні з огляду на її інтеграцію в європейську та світову освітню систему. Проаналізовано чинники впливу на розвиток освітніх процесів соціокультурних, політико-економічних і гуманітарних аспектів глобалізації. Встановлено, що процеси глобалізації суттєво впливатимуть на стратегічні перспективи подальшого розвитку вищої педагогічної освіти в Україні і можуть нести як позитивні, так і негативні наслідки для неї. Визначено деякі ризики, які несуть глобалізаційні процеси для функціонування системи вищої педагогічної освіти в Україні, серед них такі: комерціалізація освіти може призвести до соціального відчуження педагогічної галузі знань, яка часто не відповідає критеріям ринкової прибутковості; можлива поступова втрата національної ідентичності з поглибленням інтеграції у глобальну систему освіти; зростання соціальної нерівності в доступі до якісної вищої освіти; посилення проявів явища «засліплення інформацією». До основних позитивних аспектів впливу глобалізації на розвиток вищої педагогічної освіти в Україні нами віднесено: вільний доступ до міжнародних освітніх ресурсів; посилення міжнародної співпраці, що сприяє академічному обміну, проведенню спільних досліджень, реалізації ґрантових програм і проєктів, створенню спільних освітніх програм підготовки педагогічних кадрів; реалізацію міжкультурного навчання, яка дасть змогу здійснювати якісну підготовку до роботи в міжнародному середовищі та з дітьми різних національностей і соціально-культурних верств населення; підвищення конкурентоспроможності як власне національної системи вищої педагогічної освіти, так і окремих її інституцій. Запропоновано й обґрунтовано зміст пріоритетних напрямів системної модернізації вищої педагогічної освіти, до яких відносимо: автономію й інституційну спроможність закладів вищої освіти, цифровізацію освіти, інклюзивність, інноваційність, інтеграцію, інтернаціоналізацію, академічну доброчесність і підвищення якості вищої педагогічної освіти, посилення мультидисциплінарного змісту освітньо-професійних програм підготовки майбутніх педагогів і науково-дослідницьких проєктів.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКА КУЛЬТУРА МАГІСТРІВ ФАРМАЦІЇ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Наталія Василівна Шолойко — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті на підставі розгорнутого аналізу низки понять («професійна культура майбутніх магістрів фармації», «професійна компетентність фармацевта», «професійна компетентність магістра фармації», «професійна управлінська компетентність фармацевтів») організаційно-управлінську культуру майбутніх фармацевтів витлумачено як інтегративну характеристику, яка системно й компетентнісно представляє професійні та особистісні якості фахівців, включає опанування методології ефективного управління в галузі, здатність до цілеспрямованого регулювання соціальних і виробничих процесів з урахуванням їхньої специфіки та характеру розвитку, знання принципів системності, готовність до застосування інноваційних методів і новітніх технологій, спроможність до вибору та використання таких впливів на об’єкт управління, які зможуть оптимально забезпечити досягнення поставленої мети в обставинах перебігу процесів внутрішніх змін підпорядкованої структури та впливу ієрархічних рівнів індустрії фармації та конкуруючого управління. У фахівця зі сформованою організаційно-управлінською культурою існує можливість бути керівником команд підлеглих і залучених спеціалістів, він стає менеджером завдяки своїм умінням, знанням, навичкам, здатності та готовності виконувати місію соціально відповідальної професійної сфери, планувати, аналізувати, прогнозувати подальший її розвиток з метою підвищення ефективності діяльності на ринку послуг і засобів забезпечення здоров’я людей. Підготовка майбутніх фармацевтів до використання в роботі стратегічних, проєктних і методичних аспектів професійної діяльності, застосування інструментарію менеджменту й маркетингу, участь у розробленні й реалізації інноваційних соціально відповідальних рішень потребує додаткових теоретичних знань, практичної роботи, опанування індивідуальних технологій креативної самореалізації у професії.

ОСОБЛИВОСТІ ГОНІОМЕТРІЇ ТІЛА ОСІБ ЗРІЛОГО ВІКУ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ОЗДОРОВЧИМ ФІТНЕСОМ

Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

Місце здоров’я у структурі загальнолюдських цінностей зумовлене його значенням як засадничого базису належного втілення здібностей і можливостей кожної людини. Науковці звертають увагу на детермінанти зниження резервів здоров’я людини, серед яких брак рухової активності, соціальні, політичні й екологічні негаразди тощо. Огляд масиву наукових студій увиразнив зацікавлення вченої спільноти такими питаннями, як вплив різних чинників на стан здоров’я чоловіків зрілого віку; специфіка порушень стану постави осіб зрілого віку; морфобіомеханічні особливості чоловіків зрілого віку з різними типами постави; сучасні методики та технології корекції порушень стану постави людини під час занять оздоровчим фітнесом. За своїм змістом просторова організація тіла характеризується комплексом морфологічних і функціональних показників, що формують зовнішній вигляд тіла людини, належать до характеристик фізичного розвитку та здоров’я людини, визначають її руховий потенціал. У статті розглянуто особливості просторової організації тіла чоловіків віком 26–31 року, які цікавляться оздоровчим фітнесом. Дослідження були проведені з дотриманням вимог Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людини як об’єкта дослідження». Якщо вивчати побудовані гістограми частотних розподілів, можна помітити, частотний розподіл кута α1 між вертикаллю та лінією, що з’єднує остистий відросток хребця С7 і центр мас голови, у групі чоловіків 26–28 років був симетричний, наближений до нормального, основна маса значень зосереджена між 30 і 31 градусами з піком у центрі, який дорівнює 31 градусу. Встановлено, що всі досліджені гоніометричні характеристики чоловіків мають значущі відмінності від норми, що вказує на неправильний нахил голови (менший за норму кут нахилу голови, що його утворюють вертикаль і лінія, яка з’єднує остистий відросток сьомого шийного хребця С7 і центр мас голови), надмірне згинання хребта (більший за норму кут α3), що вказує на системне порушення біогеометричного стану постави, які потребують корекції. Також установлено відсутність суттєвих відмінностей гоніометрії тіла чоловіків віком 26–28 та 29–31 рік. Отже, розроблення та впровадження спеціальних програм корекції постави, спрямованих на виправлення нахилу голови та зменшення надмірного згинання хребта, упровадження контролю ваги та підтримки нормальної маси тіла для запобігання надмірній жировій масі, урахування індивідуальних особливостей антропометричних показників для розроблення персоналізованих програм тренувань і корекції біогеометричних параметрів цілком здатні покращити фізичний стан і запобігання ризикам для здоров’я.

ОСОБЛИВОСТІ ПОСТАВИ, САМООЦІНКА ЗДОРОВ’Я, ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ЖІНОК ПЕРШОГО ПЕРІОДУ ЗРІЛОГО ВІКУ

Оксана Валеріївна Самойлюк, Віталій Вікторович Усиченко — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

Численні напрацювання науковців підтверджують першочергову важливу роль в оздоровлені контингенту жінок зрілого віку систематичного заняття фізичними вправами. Одностайно автори позиціонують необхідність науково обґрунтованого підходу до побудови занять із дотриманням основних принципів і методів оздоровчого тренування для досягнення їхньої ефективності, особливо звертають увагу на запровадження диференційованого підходу до змісту фізкультурно-оздоровчої діяльності. Мета дослідження – визначити особливості типу постави, самооцінку стану здоров’я, способу життя, мотивації жінок першого періоду зрілого віку. Методи дослідження: аналіз літературних джерел, педагогічний експеримент, медико-біологічні методи дослідження: фотознімання та візуальний скринінг стану біoгеoметричного профілю постави. Одержані в межах експерименту аналітичні дані, що відображали окремі види порушення постави, надалі підлягали опрацюванню лікарем-oртoпедом для формулювання висновків про тип постави експериментованих жінок першого періоду зрілого віку, методи математичної статистики. Установлено, що найбільш поширеним типом постави серед жінок першого періоду зрілого віку є тип кругла спина, яку має 44,4% жінок, тоді як нормальна постава та сколіотична постава трапляються з однаковою частотою – по 27,8%. У групі жінок віком 25–29 років більшість також має круглу спину (50%), однак частка жінок із нормальною поставою є вищою (33,3%) порівняно зі сколіотичною поставою (16,7%). Той факт, що кругла спина є найбільш поширеним типом постави, ми пов’язуємо із сучасним стилем життя, який передбачає тривале сидіння та брак фізичної активності. На основі візуалізованих даних кореляційного аналізу можна зафіксувати наявність взаємозв’язків стану постави (нормальна, порушена) із самооцінкою здоров’я (r = 0,715; р < 0,01), здорового способу життя (r = 0,476; р < 0,01), сприйняттям порушеної постави як преморбідного стану (r = 0,43; р < 0,01), переконанням у впливі побутових умов на порушення постави (r = 0,446; р < 0,01), а також щодо впливу стану постави на здоров’я (r = −0,374; р < 0,05). На основі даних опитування щодо самооцінки стану здоров’я жінок першого періоду зрілого віку можна побачити, що більше ніж половина з них (58,3%) оцінювали стан свого здоров’я як добрий, решта (41,7%) уважали його задовільним. За сумарною оцінкою стану здоров’я, яка демонструвала сукупність названих жінками ознак його погіршення, стало очевидним, що більшість із них відзначали наявність декількох проблем зі здоров’ям, хоча існувала деяка кількість жінок, які не мали таких проблем або мали їх небагато.

ГЕНЕТИКО-ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ДОВГОЛІТТЯ

Шахбала Асад-огли Асадов, Марина Сергіївна Єна — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

Видова тривалість життя є не одною величиною для всіх. Існує відносно невелика група особин віком 120–130, особливо багата у країнах значних висот, можливо, це пов’язано з умовами навколишнього середовища. Зараз існують доступні переконливі докази того, що в розвинених країнах максимальна тривалість життя, а також середня тривалість життя значно зросли за останнє століття. На жаль, натепер немає доказів генетично зумовленої тривалості життя приблизно 85 років. Навпаки, найбільше абсолютне покращення показників виживання за останні десятиліття відбулося серед людей старше 80 років. Приблизно чверть варіації тривалості життя в розвинених країнах можна пояснити генетичними чинниками. Вплив як генетичних чинників, так і чинників навколишнього середовища на довголіття потенційно може бути змінений за допомогою медичного лікування, змін у поведінці та покращення навколишнього середовища. Саме це стало причиною нашого дослідження. Під час дослідження було обстежено та вивчено стан здоров’я та довголіття в Азербайджані та в Україні в 498 осіб віком 80–121 рік і старше. У результаті перевірки віку осіб Азербайджану виявилося, що чверть осіб (25%) перебільшували свій календарний вік (90 років і старше), лише 5% – зменшили. Виявлено, що в обох регіонах із віком зростає роль генетичного чинника, тобто показників частоти сімейного довголіття (ЧСД). Більшість осіб з Азербайджану походили від спадкових шлюбів (82%), лише 18% – від родинних шлюбів (інбридинг). Інбридинг за наявності сприятливої спадковості виражається такими ознаками: батьки рідко хворіють, показники життєдіяльності показують здоровий стан організму та тривалість життя понад 90 років. Загалом, інбридинг за наявності сприятливої спадковості не тільки не знижує тривалість життя (ТЖ), а й сприяє продовженню життя в популяції азербайджанців. З’ясовано, що показники сімейного довголіття як у чоловіків, так і в жінок Азербайджану з віком збільшуються – 89 років (75,5%). Роль спадковості в довгожителів Азербайджану вище порівняно з Україною. Яскравіше виявляються і достовірно відрізняються у віці 80–89 (у чоловіків 62%, у жінок 52,5%) та в 90–99 років (72,7% у чоловіків, у жінок 72,4%).

ВИВЧЕННЯ СТРУКТУРНИХ ЗМІН МОЗКУ У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ СПРИЙМАННЯ В ДІТЕЙ З ВАДАМИ СЛУХУ

Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

Розвиток сприйняття в дітей є складним і багатогранним процесом, який супроводжується значними структурними та функціональними змінами в мозку. Ці зміни стосуються як сенсорних систем, відповідальних за оброблення інформації з навколишнього світу, так і вищих когнітивних функцій, як-от увага, пам’ять, мислення та мова. У статті розглядаються особливості структурних змін мозку у процесі розвитку сприймання, а також координаційних здібностей у дітей з порушеннями слуху. Визначено особливості функціонування вестибулярного апарату та встановлено взаємозв’язок між фізичними вправами та функціонуванням лівої частини головного мозку дитини. У статті вказується на необхідність урахування індивідуальних особливостей фізичного розвитку в роботі з дітьми з порушеннями слуху. Справді, дослідження вітчизняних і міжнародних учених показали, що в дітей з вадами слуху можуть спостерігатися деякі структурні зміни в мозку порівняно з дітьми з нормальним слухом. Ці зміни можуть варіюватися залежно від типу та тяжкості вади слуху, а також від віку, у якому дитина втратила слух. У статті проведено дослідження функціональної міжпівкулевої асиметрії головного мозку в дітей 4–8 років із вадами слуху. Для визначення функціональної асиметрії використовували методику Є.Д. Хомського. Для оцінювання моторної та сенсорної асиметрії досліджували провідну руку: для кожної дитини визначалася провідна рука (6 тестів), провідна нога (6 тестів) та провідне око (6 тестів). Виявлено, що у глухих дітей і підлітків спостерігається тенденція до збільшення функціональної міжпівкулевої активності з підвищенням активності правої півкулі для моторного контролю та зорової чутливості. Достовірність відмінностей вибірок експериментальної та контрольної груп визначали з використанням критерію Фішера. Вивчення структурних змін мозку в дітей є важливим для розуміння нейробіологічних основ розвитку та розроблення нових методів діагностики та лікування.

ОСОБЛИВОСТІ БІОКОНВЕРСІЇ ВІДХОДІВ ОВОЧІВНИЦТВА

Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті проаналізований вплив мікробіологічних препаратів на процес ферментації органічних відходів овочівництва. Для проведення досліджень з метою виробництва компосту був приготовлений органічний субстрат, що складався з рослинних залишків після вирощування моркви та буряку столового з додаванням екскрементів великої рогатої худоби, видалених за допомогою гідрозмиву (гноївки), у співвідношенні 1:1. Була досліджена ефективність трьох мікробіологічних препаратів, як-от: біопрепарат “Мicrozyme Компост Детач», біопрепарат «Водограй 200 К» та біопрепарат «Тамір». Це біологічні прискорювачі компостування, що підвищують швидкість і гігієнічну ефективність біоферментації відходів, від різних виробників. Біопрепарати містять висококонцентрований комплекс живих природних термофільних аеробних мікроорганізмів і натуральних ферментів харчового класу – позаклітинних білків, що володіють здатністю до розщеплення органічних субстратів: целюлози, лігніну, волоса, жирів, білка, волокон. Органічні відходи піддаються впливу мікроорганізмів, у результаті дії яких висока температура, яка створюється під час компостування, вбиває у твердих складниках усю патогенну мікрофлору, яйця гельмінтів, насіння рослин. Серед досліджуваних варіантів застосування біопрепаратів найвища температура субстрату на 15 день експозиції була у варіанті з “Мicrozyme Компост Детач» – 71 ℃. Масова кількість одержаного продукту зменшується на 48–67% (у варіантах із додаванням мікробіологічних препаратів) через збільшення ефективності ферментації та випаровування вологи. Кращим варіантом дослідження є варіант із додаванням мікробіологічного препарату «Водограй 200 К» – субстрату стало менше на 67%. Причому вихідний компост із додаванням мікробіологічних препаратів більш однорідний, а компост контрольного варіанту із частково нерозкладеними компонентами. Окрім того, термін компостування із застосуванням мікробіологічних препаратів знижується залежно від виду препарату: за застосування біопрепарату «Тамір» він знизився на 18 днів, біопрепарату “Мicrozyme Компост Детач» – на 26 днів, а «Водограй 200 К» – на 31 день.

ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ТОКСИЧНОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД

Йосип Васильович Гриб, Сергій Володимирович Ковальчук, Андрій Дмитрович Калько — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

У роботі пропонується як один із варіантів вирішення проблем визначення токсичності поверхневих вод через використання показників чисельності домішок і величини мінералізації (добутку розчинності солей). Надходження забруднюючих домішок у поверхневі води України набуло натепер критичних для збереження довкілля значень. Згідно з ухваленими нормативними документами, для визначення рибогосподарської якості води приймається рівень перевищення гранично допустимих концентрацій однієї з переважаючих токсичних домішок, за якими визначається індекс токсичності. Цей підхід є, хоч практичним, однак не дуже вдалим, оскільки рівень формування токсичної ситуації визначає сумарний вплив домішок і чинників, водночас не дається оцінка процесу доочищення біотою від органічних домішок, біосинтезу фітопланктону та зоопланктону. Як приклад наведено усереднену оцінку екологічної ситуації у водному середовищі річки Західний Буг у створі нижче міста Сокаль за вмістом токсичних домішок. Зазначені еколого-географічні передумови необхідності здійснення екологічного моніторингу річки Західний Буг, розглянуто загальну характеристику басейну річки. Маємо у створі за результатам спостережень стан водного середовища за п’ятим класом якості, тобто води є дуже брудними. Як одне із пропонованих рішень щодо виходу із кризової ситуації, пов’язаної з необхідністю зниження токсичності поверхневих вод після припинення воєнних дій в Україні, може стати використання біологічних методів очищення водотоків. Наприклад, через застосування можливості зрошування рибогосподарських ставків, використання для очищення водорослево-рачкових ставів або вертикальних ферментаторів.

ЕКОРЕГІОНИ УКРАЇНИ: ТЕРИТОРІЯ, НАСЕЛЕННЯ, ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

Тріада: територія, населення та природно-ресурсний потенціал (ПРП) розглядається як основа «скрупульозного екологічного кадастру кожної ландшафтної екосистеми». Висвітлюються результати оцінювання території (акваторії), населення та природно-ресурсного потенціалу по кожних із 57 природних екосистем обласного рівня, 14 провінційних екосистемах, 3 підзонах, 4 зонах і 3-х країнах (біомах) України. Стверджується, що оцінювані території (акваторія), населення та природно-ресурсний потенціал мають значні просторові відмінності серед екорегіонів різного ієрархічного рівня. Серед таксонів високого рангу – біомних екосистем – природних країн найбільшими диспропорціями відзначаються Кримські гори. Вони охоплюють усього 0,7% території (акваторії), проте зосереджують 2,82% населення України, де розміщується 1,9% природно-ресурсного потенціалу держави. Значно менші відміни в Українських Карпатах, відповідно – 6,3, 8,16 та 6,4%. Практично врівноваженим розподілом «території – населення – природно-ресурсний потенціал» характеризується Східно-Європейська рівнина: 93,0, 89,02, 91,7%. За цими ж показниками біоми – природні зони України розмістились: від найменших – у Зоні широколистяних лісів, Зоні мішаних лісів, Лісостеповій зоні, до найбільших – у Степовій зоні. Місткість провінційних екосистем України за сумарною часткою території (акваторії), населення і природно-ресурсного потенціалу зростає в такій послідовності (від найменших до найбільших показників): Кримська гірська провінційна екосистема, Причорноморсько-Приазовська, Кримська степова, Задонецько-Донська, Східно-Українська, Причорноморська, Гірський край – Українські Карпати, Лівобережно-Дніпровська, Лівобережно-Дніпровсько-Приазовська, Дністровсько-Дніпровська, Західно-Українська, Донецька, Подільсько-Придніпровська, Поліська провінційні екосистеми. Серед екосистем обласного рівня за величиною території, населення та природно-ресурсного потенціалу до десятьох найбільших (у порядку спадання) належать: Південно-Придніпровська схилово-височинна область, Донецька височинна, Старобільська схилово-височинна, Західно-Донецька схилово-височинна, Орільсько-Самарська низовинна, Харківська схилово-височинна області, область Житомирського Полісся, Кінсько-Ялинська низовинна область, область Волинського полісся, Передкарпатська височинна область. Найменшими за територією, населенням і природно-ресурсним потенціалом обласними екосистемами України є (у порядку спадання): Вододільно-Верховинська, Нижньобузько-Дніпровська низовинна, Гірсько-Кримська, Південнобережно-Кримська, Мармароська області.

ЛІСОВІ ЕКОСИСТЕМИ ТА ЇХ РАДІАЦІЙНЕ ЗАБРУДНЕННЯ

Ірина Михайлівна Трохимчук — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

Значна кількість радіонуклідів, що накопичилась у лісовому господарстві після аварії на Чорнобильській АЕС, викликала необхідність вирішення таких проблем, як організаційні, економічні, лісогосподарські, екологічні та соціальні, які ніколи раніше не стояли перед людиною. Метою дослідження є виявлення закономірностей поведінки радіонуклідів у лісових екосистемах та вивчення особливостей процесу лісорозведення на забрудненій радіонуклідами території. Дослідження закономірностей міграції радіонуклідів у лісових екосистемах є досить складним і тривалим дослідницьким процесом. З метою вивчення стану накопичення 137Cs у складових компонентах лісових біоценозів та доцільності їх закладення як промислової сировини нами було обрано три види дерев: дуб звичайний (Quercus robur L.), береза срібляста (Bеtula pendula), сосна звичайна (Pinus sylvestris L.). Отримані дані свідчать про те, що найбільша частина загальної активності 137Cs екосистеми (72,38%) зосереджена в ґрунті, у тому числі 17,08% – у лісовій підстилці та 55,3% – у мінеральному шарі ґрунту. Відповідно компоненти надземної фітомаси ценозу утримували 27,62% валового запасу 137Cs лісової екосистеми. Завдяки значній фітомасі частка деревного ярусу у розподілі 137Cs в екосистемі є визначальною серед компонентів фітоценозу і становить – 12,61%. На основі отриманих результатів радіологічного дослідження, вміст радіонуклідів 137Cs у дуба звичайного (Quercus robur L.) становить в середньому 1876 Бк/кг; сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) 2384 Бк/кг; берези повислої (Bеtula pendula) – 1680 Бк/кг. Порівняльний аналіз отриманих даних свідчить про те, що частка деревини в утриманні 137Cs деревостану в цілому значно менша порівняно з розподілом фітомаси. Натомість, частка фізіологічно активних тканин і органів (однорічних пагонів, однорічної хвої та кори внутрішньої з лубом) значно більша, до того ж, головним чином за рахунок вищої питомої активності радіонуклідів у них. Висновок. Найбільший ступінь забруднення мають чагарникові та трав'янисті рослини, а також гриби, які мають основну масу кореневої системи у верхньому (5-20 см) шарі ґрунту, де зосереджено до 90% радіонуклідів. Загальне зниження рівня забруднення різних компонентів лісової екосистеми спостерігається за рахунок часткового розпаду 137Cs і 90Sr (виняток становлять лише окремі ділянки, в яких вміст 137Cs і 90Sr у багатьох компонентах суттєво збільшився внаслідок підтоплення чи пожежі). Шляхи фільтрації лісових екосистем від радіонуклідів різноманітні – починаючи від регулювання кругообігу радіонуклідів за допомогою внесення добрив до використання власних особливостей лісу щодо фіксації 137Cs і 90Sr або переведення їх у нерозчинні необмінні форми.

ІНТЕНСИВНІСТЬ ФОРМУВАННЯ ДАВНІХ ПОСЕЛЕНЬ НА ТЕРИТОРІЇ ПОЛТАВЩИНИ

Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються особливості ранніх етапів формування системи поселень Полтавської області, оцінюється інтенсивність заселення окремих ділянок її території із застосуванням ретроспективно-географічного підходу. Здійснено кількісну параметризацію поселеутворення на території Полтавської області відповідно до диференційованої шкали інтервалів інтенсивності даних процесів. Було виділено вісім часових етапів, які дозволяють детальніше показати інтенсивність процесу заселення території Полтавщини. Критерієм такого виокремлення була обрана археологічна та загальноісторична періодизація суспільного розвитку, представлена добою кам’яного, мідного, бронзового та залізного віків (епох). Окремо нами було виділено слов’янський і давньокиївський періоди. Головною особливістю виділених етапів поселеутворення є те, що основним первинним джерелом для оцінювання кількісних параметрів виникнення й існування давніх поселень є результати археологічних розвідок і їх картографування. І тільки для давньокиївського періоду додаються дані літописних джерел. За основу оцінювання інтенсивності виникнення давніх поселень на території Полтавської області нами була взята диференційована шкала інтервалів інтенсивності поселеутворення, представлена такими типами, як: рідкісна, або випадкова (1–2 зафіксованих поселення за відповідну добу), спорадична (3–4 поселення), помірна (5–6 поселень), часта (7–8 поселень), посилена (9–10 поселень) та постійна (11 і більше поселень). Зроблено висновок, що у формуванні системи давніх поселень Полтавщини простежуються декілька етапів кілька етапів: від найдавнішої палеолітичної доби до давньокиївського часу, протягом яких відбувалося поступове розширення й ускладнення системи розселення, а також спостерігається наступність відносно основних географічних ареалів існування давніх поселень і сучасних населених пунктів. Найвищі показники інтенсивності утворення давніх поселень були характерні для епох неоліту, бронзи, раннього заліза та давньокиївського етапу. Найменші темпи залюднення краю були характерні для доби мезоліту та мідного віку.

ВИКОРИСТАННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ПОТРЕБ ЛАНДШАФТНОГО РАЙОНУВАННЯ УКРАЇНИ

В’ячеслав Валерійович Харченко — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

Геоінформаційні системи є важливим інструментом, який допомагає в географічних дослідженнях. У представленій роботі розглянуті основні особливості геоінформаційних систем і їхня придатність до застосування щодо ландшафтного районування України. Таке районування здійснюється на основі ландшафтно-генетичного принципу виявлення геокомплексів. Його застосування полягає в усебічному аналізі взаємозв’язків і взаємодії ландшафтотворчих чинників, процесів, компонентів довкілля. Геоінформаційні системи дають можливість створювати бази даних у вигляді набору шарів інформації. Основний шар містить географічно прив’язану карту місцевості, а інші, що накладаються на таку топооснову, – різноманітну інформацію про місцевість. Такою інформацією можуть бути дані щодо означених ландшафтотвірних чинників, процесів і компонентів середовища: гірські породи, водні об’єкти, клімат, ґрунти, біота, дані ДЗЗ тощо. Таким чином, сучасні геоінформаційні системи виявляються вельми дієвим засобом для географів. Корисними геоінформаційні системи є також для врахуванням площ і конфігурації ареалів ландшафтів в аналізі просторової ландшафтно-генетичної структури досліджуваної території. Відповідне врахування є досить непростим завданням, бо реальна місцевість не є плоскою. Відтворення кулястої поверхні Землі на площині потребує здійснення спеціальних перетворень за допомогою картографічних проєкцій. І такі перетворення є різними для різних за формою та місцезнаходженням ділянок земної поверхні. Тому геоінформаційна система має постійно виконувати операції перетворення метрики. Сучасні геоінформаційні системи роблять усі перетворення зі значною швидкістю та високою точністю, які неможливі для людини. Просте для геоінформаційних систем завдання щодо вимірювання площ і визначення координат виділених або уточнених за конфігурацією ландшафтних комплексів чи одиниць районування – теж дуже корисне, бо заощаджує багато часу й убезпечує від математичних помилок. Застосування такої опції дало змогу визначити, що зона хвойно-широколистяних лісів охоплює нині 14,1% території України, а широколистянолісова – 9,9%. Такі ж розрахування здійснено й щодо інших зон і гірських країн – з використанням універсальної географічної інформаційної системи “MapInfo Professional”.

СТАН РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА РІВНЕНЩИНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Оксана Володимирівна Яроменко, Ніна Ростиславівна Миронець — Wed, 20 Nov 2024 00:00:00 +0200

Проаналізовано стан розвитку сільського господарства Рівненської області в умовах воєнного часу. Розкрито значущість сільського господарства у структурі експорту регіону. Сільське господарство Рівненщини становить майже четвертину її валового внутрішнього продукту, забезпечує сировиною переробну промисловість, є основною експортною галуззю. Названо чинники розвитку сільського господарства. Виокремлено умови-ризики, що призупинили чи обмежили розвиток сільського господарства, починаючи з повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України. Окрім несприятливих погодних умов, такими чинниками є: ведення бойових дій на території країни, тимчасова окупація окремих територій країни, створення белігеративних ландшафтів, ускладнена логістика, унеможливлення експорту, енергетична криза тощо. У статті розкрито напрями спеціалізації сільського господарства Рівненщини за природними зонами. Виробничий потенціал Рівненщини визначено як «значний». Протягом 2022–2024 років на території Рівненщини активно тривали весняно-польові роботи та працювали підприємства агропромислового комплексу. Індекс виробництва валової продукції сільського господарства по всіх категоріях господарств у 2022 році становив 99% до попереднього року (зокрема, по сільськогосподарських підприємствах – 96,3%). У сільськогосподарських підприємствах області засіяно цукрові буряки, соняшник, сою та горох. В індивідуальних господарствах Рівненської області інтенсивною були посадка картоплі та посів овочевих культур. У 2023 році очікуваний валовий збір зернових культур за всіма категоріями господарств становив 1,26 мільйона тонн. Станом на 1 грудня 2023 року зібрано 1,24 мільйона тонн. Здійснено аналіз виробництва сільськогосподарської продукції за видами. Картоплярство визначено як одну із провідних галузей спеціалізації господарства регіону. Спостерігаємо стабілізацію поголів’я корів, збільшення поголів’я свиней і поголів’я птиці. На Рівненщині в умовах воєнного стану є практика створення сімейних фермерських господарств. Налічується 27 таких господарств, більшість із яких розвивають молочне скотарство. Наведено приклади матеріальної та фінансової підтримки фермерських господарств та інших виробників сільськогосподарської продукції на Рівненщині. Названо проблеми розвитку сільського господарства Рівненщини в умовах сьогодення. Пріоритетними напрямами розвитку сільського господарства Рівненської області є вирощування зернових та зернобобових культур, цукрових буряків, сої, соняшнику, ріпаку, картоплі, овочів; виробництво м’ясо-молочної продукції тваринництва, а також розвиток інфраструктури аграрного ринку. Розвиток галузі у пріоритеті визначатиме й інвестиційна привабливість регіону. Стан розвитку сільського господарства Рівненської області в сучасних умовах визначаємо як стабільний, який має перспективи розвитку в умовах складного сьогодення.