СИНКРЕТИЗМ У ТВОРЧОСТІ НАРОДНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ТА ЕСТРАДНИХ КОЛЕКТИВІВ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Ключові слова: синкретизм, естрадна й джазова музика, вокально-інструментальні ансамблі, концертна естрада.

Анотація

У запропонованій статті розкрито поняття «естрадне» і «народно-інструментальне» виконавство. Основний шлях розвитку інструментальної музики другої половини ХХ століття проходив через міжкультурні взаємодії, та появу нових жанрово-стильових вимірів, серед яких важливе місце посідає синкретизм у творчості народно-інструментальних та естрадних колективів. Як відомо народно- інструментальне виконавство визначається особливою якістю, це поєднання різноманітних народних музичних інструментів, що характеризуються багатотембровою палітрою і унікальними засобами музичної виразності. В роботі окреслено творчу діяльність народно-інструментальних та естрадних колективів в контексті взаємовпливу цих двох музичних культур та зроблено ретроспективний аналіз наукових джерел, які грунтовно досліджують проблеми народної й естрадно-джазової музики. З’ясовано, що у виконавській практиці ансамблевих і оркестрових колективів викристалізовувались власні манери гри та особливі підходи до виконання музичних творів, в основі, яких були складні ритмічні та мелодійні структури, а також специфічні гармонії, що робили ці жанри відмінним від інших. В статті розкрито палітру народних інструментів, які широко запроваджено в практиці естрадних вокально-інструментальних ансамблів «Смерічка», «Кобза», «Водограй», «Світязь», «Березень», «Беркут» та інші. У цих музичних колективах широко застосовувались старовинні музичні інструменти: бандура, козобас, сопілка, дримба, скрипка, бубон, ліра і, звичайно ж, кобза. З’ясовано, що в сучасній українській музичній практиці появилося велика кількість різноманітних молодих фольк-гуртів, які ефективно використовують народні інструменти та експериментують з різними тембрами, досягаючи унікального і специфічного звучання. А саме, поєднання етнічних інструментів: сопілка, перкусія, австралійський духовий інструмент діджеріду з клавішними інструментами, бас-гітарою, електрогітарами тощо. Пропонована стаття є певним науковим поглядом на предмет висвітлення народних інструментів у творчості естрадних виконавців та оркестрових колективів, що спонукає до глибокого осмислення і аналізу.

Посилання

1. Волощук Ю. (2008). Чинники взаємодії автентики та академізму в народно-ансамблевому виконавстві Гуцульщини (на матеріалі творчої діяльності ансамблю “Черемош”). Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Вип. ХІ–ХІІ. Івано-Франківськ: Плай. С. 148–152.
2. Гуцал В. (1978). Грає оркестр українських народних музичних інструментів. Київ. 168 с.
3. Мацієвський І. (2012). Музичні інструменти гуцулів. Вінниця: Нова Книга. 464 с.
4. Мозговий М. (2007). Становлення і тенденції розвитку української естрадної пісні: Дис. на здобуття канд. мистецтв: 17.00.01. Київ. 175 с.
5. Самая Т. (2017). Вокальне мистецтво естради як чинник культурного життя України другої половини ХХ – початку ХХІ століття : дис. канд. мистецтвозн.: 26.00.01. Київ. 199 с.
6. Сапожнік О. (2004). Популярна естрадна музика в Україні: історичний екскурс. Мистецтво та освіта. №1. С. 12–18.
7. Черкаський Л. (2003). Українські народні музичні інструменти. Київ: Техніка. 264 с. (Народні джерела).
8. Hasse JE (2000). Jazz: The first century. - New York: Harper Collins Publishers. 246 с.
Переглядів статті: 12
Завантажень PDF: 8
Опубліковано
2025-01-21
Як цитувати
Филипчук, М. С. (2025). СИНКРЕТИЗМ У ТВОРЧОСТІ НАРОДНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ТА ЕСТРАДНИХ КОЛЕКТИВІВ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ. Мистецька освіта та розвиток творчої особистості, (3), 43-48. https://doi.org/10.32782/ART/2024-3-8