ПЕДАГОГІЧНІ ВИМІРИ ГУМАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМИН У ДИТЯЧОМУ ХОРОВОМУ КОЛЕКТИВІ
Анотація
У пропонованій статті розкрито сутнicть i шляхи гуманiзацiї творчого процесу в дитячому хоровому колективі. Сучасна психологiчна наука виходить з того, що гуманнiсть особистостi перебуває у певнiй невiдповiдностi з вимогами демократичного суспiльства, а її цiннiснi складники не завжди знаходять належне мiсце в системi людських цінностей. На основі наукових праць здійснено спробу довести, що проблема гуманiзацiї набуває нинi особливої гостроти, а її успiшне розв’язання вимагає передусiм науково обґрунтованого визначення виховного процесу як системи. У цьому зв’язку формування особистiсно-творчих якостей засобами хорового співу на засадах гуманізації взаємин є прiоритетною метою. Адже саме в активнiй музичнiй творчостi закладений могутнiй потенцiал виховного впливу. Тому не буде перебiльшенням вважати, що найефективнiшим засобом формування високих iдеалiв у школярiв виступають мистецтво, художня творчiсть. Питання про мiсце мистецтва в моральному вихованнi дiтей та значення мистецтва для самопiзнання i саморозвитку особистостi, давно знаходиться у центрi уваги науковцiв, нерiдко викликає полемiку. Дискусанти намагаються знайти оптимальнi шляхи, якi можуть допомогти дитинi зрозумiти себе, розвинути свої прагнення до краси, iстини, благородства, честi, пробуджуючи в душi мужнiсть, шляхетнiсть. Тому постала нагальна потреба ефективнiше використовувати в гуманiстичному вихованнi засоби хорового мистецтва, які є уособленням духовних надбань українського народу. Доведено, що дитяче хорове виконавчтво, як одне iз масових форм, покликане стати своєрiдною творчою лабораторiєю у формуваннi гуманних взаємин пiдлiткiв у процесi їх колективної музичної дiяльностi. Участь дiтей у хорових колективах – це свого роду школа музично-виконавської майстерностi, гуманно-творчих взаємостосункiв та школа формування гуманно-демократичного стилю взаємин мiж його учасниками.
Посилання
Орлов В. Ф. (2003). Професійне становлення вчителів мистецьких дисциплін: Монографія. За заг. ред. І.А. Зязюна. К.: Наукова думка, 276 с.
Зязюн В. А. (1996). Освітні технології у вимірах технічної рефлексії. Постметодика. № 4. С. 11–13
Сухомлинський В. О. (1976). Вибрані твори: В 5-ти т. Т. 3. К., Рад. школа. С. 72.
Сологуб Л. О. (1995). Виховання доброзичливих взаємин молодших підлітків у позакласній шкільній роботі: Дис.... канд.пед.наук. К. 210 с.
Олексюк О. М. (2019). Розвиток духовного потенціалу особистості у постнекласичній мистецькій освіті : монографія. К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 268 с.
Романчишин В. Г. (1995). Управління розвитком аматорського музичного колективу: Навч. посібник. К. 45 с.
Ільченко О. О., Сверлюк Я. В. (2004). Методологічні проблеми професійної музичної освіти. Рівне.: Перспектива, 200 с.
Долинська Л. (2018). Дитячий хор як виконавський феномен. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Музичне мистецтво, (2), 80–93.
Слободяник Н. В., Сверлюк Я. В. (2002). Основи знань керівників дитячих музично-аматорських колективів.: навч. пос. Рівне, РДГУ, 182 с.