КОМПОЗИЦІЙНЕ УЛАШТУВАННЯ МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ТРАДИЦІЇ

Ігор Миколайович Харитон; Галина Андріївна Івченко

doi:10.32782/ART/2024-2-8

Ігор Миколайович Харитон Рівненський державний гуманітарний університет https://orcid.org/0000-0003-3182-6924
Галина Андріївна Івченко Рівненський державний гуманітарний університет

DOI: https://doi.org/10.32782/ART/2024-2-8

Ключові слова: хронотоп, музичний хронотоп, культова музика Православної Церкви України, реципієнт, суб'єкт сприйняття, онтологічні рівні буття музичного твору, просторовість трансцендентної природи, мелізматика національного музичного епосу

Анотація

Стаття присвячена проблемі композиційної улаштованості культової музики українського православ'я, як багаторівневого конструкту, що лежить в основі її образно-смислової фабули. В цьому контексті відслідковуються ті чи ті зв`язки просторово-часового континууму такої музики, як соціо-культурного явища в свідомості реципієнта, під кутом зору осмислення ним хронотопу цього феномену. У пропонованому ракурсі аналітики, стверджуємо – буття музичного твору (у свідомості суб`єкта сприйняття) зумовлюється поліфонією чотирьох його основних онтологічних рівнів: тимчасовим процесом, звуковим хронотопом, чистою тривалістю та просторовою структурою. Тимчасовий процес, як один з онтологічних рівнів буття музичного твору в свідомості реципієнта забезпечує усвідомлення останнім, з однієї сторони пульсування ритмізованої послідовності тих чи тих інтонаційних утворень, з іншого боку відчуття упорядкованості частин твору в їх формально-змістовній єдності. На другому ж рівні буття творчої композиції, крізь призму свідомості суб`єкта сприйняття, часовий процес звучання включається в хронотоп – тимчасово-просторову єдність звукової форми. На третьому рівні усвідомлення реципієнтом музичного твору, зникає відчуття просторово-часової вимірності явища, а отже буття останнього зводиться до чистої протяжності феномену в бергсонівському розумінні, яка кваліфікується послідовністю із вкоріненою логікою на кшталт: усе те, котре відзвучало й було пережите в недалекому минулому, включається в те, що звучить й переживається в теперішньому моменті. Четвертий же рівень буття, вкорінюється в процес усвідомлення суб`єктом сприйняття змістовності музичного твору, яка проявляється одномоментним просторовим уявленням тих чи тих художніх картин, що з`являються у свідомості цього таки суб'єкта. Щодо аналізу музичного хронотопу сакральної музики українського православ`я, то цю ознаку осмислюємо під кутом зору просторовості, якій властивий її трансцендентний самовияв, крізь призму чіткого увиразнення національного способу функціонування такої музики в рамках її культової обрядовості української православної традиції.

Посилання

Лук'янець В. (2002). Хронотоп. Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. Київ: Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. С. 702.
Гоменюк С. (2006). Музичний хронотоп: предмет і явище. Типологія форм часопросторової організації в авангардній музиці: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. … канд. мистецтвознавства: спец.17.00.01. Київ: «Музичне мистецтво». 24 с.
Шаповалова Л. (1984). Про взаємодію внутрішньої й зовнішньої форми в історичній еволюції музичної жанровості: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. … канд. мистецтвознавства. Київ: «Музичне мистецтво». 27 с.
Москаленко В. (1998) До визначення поняття «музичне мислення». Українське музикознавство: зб. ст. / відп. ред. І. Ф. Ляшенко. Київ: НМАУ. Вип. 28. С. 48–53.
П'ятницька-Позднякова І. (2018). Музичне мовлення в семіозисі художньої культури України (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.): монографія / Ірина Станіславівна П'ятницька-Познякова; Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського. Миколаїв: Іліон. 414 с.
Антоненко М. (2020). Православна духовна музика в системі української культури кінця ХХ – початку ХХІ століття: автореф. дис. … канд. мистецтвознавства: 26.00.01 / Антоненко Маргарита Муратівна; Нац. муз. акад. ім. П. І. Чайковського. Київ. 18 с.