ДО СУТНОСТІ ФЕНОМЕНУ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ КЕРІВНИКА ДИТЯЧОГО ТВОРЧОГО КОЛЕКТИВУ

Кесінь Лю

doi:10.32782/ART/2025-1-11

Кесінь Лю Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://orcid.org/0009-0005-6115-1464

DOI: https://doi.org/10.32782/ART/2025-1-11

Ключові слова: керівник дитячого творчого колективу, феномен індивідуального керівництва, особистісні риси керівника, мотивація, психологічна атмосфера

Анотація

У статті розглядається психолого-педагогічний вимір вибору індивідуального стилю керівництва дитячим творчим колективом. Метою статті є виокремлення в контексті теоретичних досліджень управлінської діяльності чинників, які є сутнісними для формування індивідуального стилю керівництва саме дитячим творчим колективом. Індивідуальний стиль керівництва зіставляється з поняттям стилю керівництва в контексті управлінської (менеджерської) діяльності. Показано, що стрижневими чинниками, які визначають результативність індивідуального стилю керівництва є характер мотивації учасників колективу і панівна психологічна атмосфера, яка сприяє/не сприяє його успішній діяльності. Розглянуто різні стилі керівництва в проекції на дитячий творчий колектив як цілісний соціальний організм. Орієнтиром для вибору оптимального стилю керівництва визначається суб’єктність кожного учасника колективу на засадах партнерства, яка стосується спільного творчого успіху і можливості індивідуально творчого самовираження. Виокремлюються індикатори оптимального індивідуального стилю керівництва дитячим колективом для творчого успіху (особистісна гнучкість і мобільність у виборі способів комунікації, спрямованість на підтримку індивідуальних творчих проявів використання потенціалу кожного суб’єкта, створення позитивних орієнтирів творчого процесу) та вимоги до особистісних рис керівника і його професійної підготовленості (цінності і пріоритети у ставленні до вихованців і до мистецтва; здатність до лідерства в поєднанні з міжособистісними комунікавними уміннями; усвідомлена потреба керування власною індивідуальністю; комплекс фахових компетентностей – психолого-педагогічних та мистецьких; володіння інформаційними технологіями для комунікації та мистецької творчості тощо).

Посилання

Комаровська О. А. (2014). Художньо обдарована особистість: сутність, реалії, розвиток : монографія. Івано-Франківськ, НАІР, 412 с.
Rogers C.R., Stevens R. (1967). Learning to be free. Person to person: The problem of bein human. Walnut Creek, CA, Р. 59–65.
Anderson C. (1982). The Search for School Climate: A Review of the Research. Review of Educational Research. Vol. 52. № 3. Р. 368–420.
Паньків Л.І. (2005). Теорія та методика підготовки майбутнього вчителя до керівництва учнівськими музичними колективами. Дис…канд..пед.н. 13.00.02-Теорія та методика навчання музики і музичного виховання/НПУ імені М.П.Драгоманова, 153 с.
Балл Г.О. (2003). Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне : «Ліста-М», 128 с.
Потапчук Т.В. (2023). Особливості професійної діяльності майбутнього диригента оркестрового колективу. Інноватика у вихованні. Вип. 17. С. 103–111.
Скібіцька Л. І. (2009). Лідерство та стиль роботи менеджера: Навчальний посібник. К. : Центр навчальної літератури, 192 с.
Коханова О. П. (2013). Партнерство як фактор соціалізації особистості. Педагогічний процес: теорія і практика. Вип. 2. С. 196–204. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2013_2_24
Хуан Ханьцзе (2018). Методика підготовки майбутнього вчителя музики до сценічного партнерства у процесі ансамблевого виконавства. Молодь і ринок. № 4. С. 135–139.