ЕКОРЕГІОНИ УКРАЇНИ: ТЕРИТОРІЯ, НАСЕЛЕННЯ, ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

  • Степан Валерійович Руденко Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара https://orcid.org/0009-0003-8072-2862
  • Валерій Петрович Руденко Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича https://orcid.org/0000-0002-7542-4399
  • Олександр Євгенійович Пахомов Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара https://orcid.org/0000-0002-5192-6140
Ключові слова: екорегіони, екосистеми, територія, населення, природно-ресурсний потенціал, Україна

Анотація

Тріада: територія, населення та природно-ресурсний потенціал (ПРП) розглядається як основа «скрупульозного екологічного кадастру кожної ландшафтної екосистеми». Висвітлюються результати оцінювання території (акваторії), населення та природно-ресурсного потенціалу по кожних із 57 природних екосистем обласного рівня, 14 провінційних екосистемах, 3 підзонах, 4 зонах і 3-х країнах (біомах) України. Стверджується, що оцінювані території (акваторія), населення та природно-ресурсний потенціал мають значні просторові відмінності серед екорегіонів різного ієрархічного рівня. Серед таксонів високого рангу – біомних екосистем – природних країн найбільшими диспропорціями відзначаються Кримські гори. Вони охоплюють усього 0,7% території (акваторії), проте зосереджують 2,82% населення України, де розміщується 1,9% природно-ресурсного потенціалу держави. Значно менші відміни в Українських Карпатах, відповідно – 6,3, 8,16 та 6,4%. Практично врівноваженим розподілом «території – населення – природно-ресурсний потенціал» характеризується Східно-Європейська рівнина: 93,0, 89,02, 91,7%. За цими ж показниками біоми – природні зони України розмістились: від найменших – у Зоні широколистяних лісів, Зоні мішаних лісів, Лісостеповій зоні, до найбільших – у Степовій зоні. Місткість провінційних екосистем України за сумарною часткою території (акваторії), населення і природно-ресурсного потенціалу зростає в такій послідовності (від найменших до найбільших показників): Кримська гірська провінційна екосистема, Причорноморсько-Приазовська, Кримська степова, Задонецько-Донська, Східно-Українська, Причорноморська, Гірський край – Українські Карпати, Лівобережно-Дніпровська, Лівобережно-Дніпровсько-Приазовська, Дністровсько-Дніпровська, Західно-Українська, Донецька, Подільсько-Придніпровська, Поліська провінційні екосистеми. Серед екосистем обласного рівня за величиною території, населення та природно-ресурсного потенціалу до десятьох найбільших (у порядку спадання) належать: Південно-Придніпровська схилово-височинна область, Донецька височинна, Старобільська схилово-височинна, Західно-Донецька схилово-височинна, Орільсько-Самарська низовинна, Харківська схилово-височинна області, область Житомирського Полісся, Кінсько-Ялинська низовинна область, область Волинського полісся, Передкарпатська височинна область. Найменшими за територією, населенням і природно-ресурсним потенціалом обласними екосистемами України є (у порядку спадання): Вододільно-Верховинська, Нижньобузько-Дніпровська низовинна, Гірсько-Кримська, Південнобережно-Кримська, Мармароська області.

Посилання

1. Голубець М.А. Екосистемологія. Львів : Поллі, 2000. 316 с.
2. Екологічний потенціал наземних екосистем / М.А. Голубець та ін. Львів : Поллі, 2003. 180с.
3. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір : монографія : у 2-х т. Київ : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». 2005. Т. 1. 431 с.
4. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір : монографія : у 2-х т. Київ : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». 2005. Т. 2. 503 с.
5. Удосконалена схема фізико-географічного районування України / О. М. Маринич та ін. Український географічний журнал. 2003. № 1. С. 16–20.
6. Петлін В.М. Синергетичні залежності в організації природних територіальних систем. Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. 396 с.
7. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 р. Київ : Державна служба статистики України, 2012. 112 с.
8. Clamp P. The landscape evaluation controversy. Landscape Research. 1981. Vol. 16. P. 13–15.
9. Dearden P. Factors influencing landscape preferences: an empirical investigation. Landscape Planning. 1984. Vol. 11. P. 293–306.
10. Dearinger J.A. Measuring preferences for natural landscapes. Journal of the Urban Planning and Development Division. 1979. Vol. 105. P. 63–80.
11. Forman R.T.T. Land Mosaics: The ecology of landscapes and regions. Cambridge, UK : Cambridge University Press, 1995. 632 p.
12. Herzog T.R. A cognitive analysis of preferences for waterscapes. Landscape Perception. Readings in Environmental Psychology / Amita Sinha (ed.). London : Academic Press, 1995. P. 47–63.
13. Rudenko S., Rudenko V. Nature-resource potential of natural regions of Ukraine in present-day figures. Екологічні науки : науково-практичний журнал / гол. ред. О.І. Бондар Київ : Видавничий дім «Гельветика», 2023. Вип. 6 (51). С. 84–89.
Переглядів статті: 27
Завантажень PDF: 21
Опубліковано
2024-11-20
Як цитувати
Руденко, С. В., Руденко, В. П., & Пахомов, О. Є. (2024). ЕКОРЕГІОНИ УКРАЇНИ: ТЕРИТОРІЯ, НАСЕЛЕННЯ, ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ. Природнича освіта та наука, (4), 102-107. https://doi.org/10.32782/NSER/2024-4.16