ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ РОЗВИТКУ ОЖИРІННЯ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
Анотація
У статті розглянуто проблему збільшення ваги в дітей підліткового віку. Виокремлено фактори ризику та фізіологічні механізми розвитку ожиріння в підлітковому віці для вироблення комплексного підходу у профілактиці й боротьбі з цим захворюванням. Із цією метою проведено дослідження антропометричних показників розвитку учнів 8–9 класів у зв’язку з тим, що вага дитини залежить від зросту, віку, статі, спадково-конституційного фактора й інших чинників. У дослідженні використано методи обробки антропометричних вимірів із визначенням масо-ростового показника, індексу пропорційності Ерісмана, індексу міцності будови тіла Піньє. Встановлено, що 16,7% дітей мають відхилення в масі тіла у вигляді її збільшення. Здобуті результати підтвердили середньостатистичні показники поширення ожиріння серед підлітків по Україні. Переважна більшість обстежених дітей належать до соматотипу гіперстеніків, що свідчить про їхню підвищену схильність до накопичення надлишкової маси тіла. За результатами порівняння отриманих результатів індивідуальних антропометричних величин з таблицями стандартів індексу міцності будови тіла Піньє встановлено повну відсутність учнів з міцною будовою, що свідчить про низький рівень фізичного розвитку учнів 8–9 класів досліджуваної групи. Розглянуто фізіологічні механізми патогенезу ожиріння та встановлено, що етіологія ожиріння є мультифакторною. Фактори ризику розвитку ожиріння в підлітковому віці мають як екзогенну, так і ендогенну природу. Доведено необхідність проведення профілактики впливу екзогенних чинників розвитку ожиріння в підлітковому віці. Профілактичні заходи забезпечуються стимулюванням фізичної активності й організацією здорового харчування підлітків. Раціональне харчування підлітків має враховувати: енергетичну цінність раціону та його збалансованість; різноманітність і регулярність харчування; технологію приготування їжі з переважанням кулінарної обробки продуктів харчування, яка зберігає максимальну кількість поживних речовин; дотримання питного режиму; запровадження розвантажувальних днів і обмежень у споживанні солодких газованих напоїв, фаст-фуду, солодощів та продуктів із високим вмістом насичених жирів.
Посилання
2. Безвушко Е. В., Костура В. Л. Надмірна маса тіла і ожиріння та здоров’я дітей. Вісник проблем біології та медицини. 2015. № 3. С. 68–72.
3. Мисюра Е. В., Казаков А. В., Кравчун Н. А. Епідеміологічні аспекти ожиріння в Україні. Ендокринологія. 2014. Т. 19, № 4. С. 325.
4. Павлишин Г. А., Фурдела В. Б., Самсон О. Я. Сучасні підходи до діагностики дитячого ожиріння. MEDIX ANTI – AGING. 2012. № 2–3 (26–27). С. 47–51.
5. Плахтій П. Д., Мисів М. П., Циганівська О. І. Вікова фізіологія. Кам’янець-Подільський : Рута, 2000. 128 с.
6. Livingstone В. Epidemiology of childhood obesity in Europe. Eur. J. Pediatr. 2000. No 159 (Suppl. 1). P. 14–34.
7. Rochlani Y., Pothineni N. V., Mehta J.L. Metabolic Syndrome: Does it Differ Between Women and Men? Cardiovasc Drugs Ther. 2015; 29 (4). Р. 329–338.