ДОМІНАНТНА ТА СУБДОМІНАНТНА РОЛЬ  ПРИРОДНИХ РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ  У ПОТЕНЦІАЛІ ЕКОСИСТЕМ УКРАЇНИ

Степан Валерійович Руденко; Валерій Петрович Руденко; Олександр Євгенійович Пахомов

doi:10.32782/NSER/2025-1.16

Степан Валерійович Руденко Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара https://orcid.org/0009-0003-8072-2862
Валерій Петрович Руденко Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича https://orcid.org/0000-0002-7542-4399
Олександр Євгенійович Пахомов Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара https://orcid.org/0000-0002-5192-6140

DOI: https://doi.org/10.32782/NSER/2025-1.16

Ключові слова: домінантні та субдомінантні природні рекреаційні ресурси, природно-ресурсний потенціал, екосистеми України

Анотація

Стверджується, що еколого-економічні оцінки природно-ресурсного потенціалу (ПРП) екосистем, виконані на єдиній методологічній основі у вартісних показниках, дозволяють зіставляти, порівнювати між собою окремі складові потенціалу, що включає мінеральні, водні, земельні, лісові, фауністичні та природні рекреаційні ресурси. Визначення ролі, значення тих чи інших природних ресурсів в екосистемах України, де вони займають провідні позиції у структурі ПРП, тобто є першими (домінантними) або другими (субдомінантними) за величиною потенціалу, є запорукою прийняття виважених управлінських рішень щодо збалансування природокористування. Обґрунтовується актуальність такої оцінки для природних рекреаційних ресурсів екосистем, виходячи зі стратегічних цілей соціально-економічного розвитку України. З’ясовано, що серед 360 екосистем України різного ієрархічного рівня у 21 екосистемі природні рекреаційні ресурси у структурі сумарного ПРП є першими (домінантними) за величиною потенціалу, у 49 екосистемах – другими (субдомінантними), а ще у 152 екосистемах – третім за значенням видом природних ресурсів. Це свідчить про визначальну або ж істотну роль природно-рекреаційного потенціалу в обґрунтуванні перспектив збалансованого соціально-еколого-економічного розвитку природокористування в таких екосистемах. Частка природних рекреаційних ресурсів як домінантного виду ПРП найменшою є у Словечансько-Овруцькому районі Поліської провінційної екосистеми (30,0%), а найбільшою – у Бахчисарайсько-Перовському районі Кримської гірської провінційної екосистеми (58,7%). Шість екосистем України характеризуються домінантною роллю природних рекреаційних ресурсів у ПРП, що перевищує 45%. Йдеться про Південнобережно-Кримську (45,7%), Передгірно-Кримську (45,9%) області, Качинсько-Альминський (46,2%), Василівсько-Старокримський (47,3%), Алуштинсько-Судацький (56,7%) та вже згаданий Бахчисарайсько-Перовський (58,7%) райони. Всі названі екосистеми зосереджені у межах Кримських гір. Субдомінантні за роллю природних рекреаційних ресурсів у сумарному ПРП екосистеми об’єднані у три групи: перша охоплює природні райони та області з часткою природних рекреаційних ресурсів у сумарному ПРП до 20%, друга, – де ці ресурси складають 20-30%, третя, – де показник перевищує 30%. Серед екосистем третьої групи варто виокремити: Золочівсько-Чугуївський район (38,9%) Східно-Української провінційної екосистеми; Маріупольсько-Новоазовський (42,7%) Лівобережно-Дніпровсько-Приазовської та Іллічівсько-Комінтернівський (42,9%) район Причорноморської провінційних екосистем. Висока частка природних рекреаційних ресурсів у ПРП названих екосистем у значній мірі пов’язана із забезпеченням ними рекреаційних потреб міст Харкова, Маріуполя та Одеси. Стверджується, що екосистеми України з домінантними і субдомінантними природними рекреаційними ресурсами потребують особливої уваги і підтримки щодо подальшого повномасштабного розвитку збалансованого туристично-рекреаційного природокористування.

Посилання

1. Голубець М.А. Екосистемологія. Львів : Поллі, 2000. 316 с.
2. Голубець М.А., Марискевич О.Г., Крок Б.О., та ін. Екологічний потенціал наземних екосистем. Львів : Поллі, 2003. 180 с.
3. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір: Монографія. У 2-х т. К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. Т. 1. 431 с.
4. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір: Монографія. У 2-х т. К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. Т. 2. 503 с.
5. Олександр Маринич – видатний український географ. До 100-річчя від дня народження. Фізична географія та геоморфологія. 2020. 43(3). С. 7–10.
6. Петлін В.М. Синергетичні залежності в організації природних територіальних систем. Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. 396 с.
7. Grekousis G. Spatial Analysis Methods and Practice: Describe – Explore – Explain through GIS. Cambridge: University Press, 2020. 518 p.
8. Jhariya M.K., Meena R.S., Banerjee A. Ecological Intensification of Natural Resources for Sustainable Agriculture. 2021. 655 p.
9. Kinnaman T.C. A New Perspective on the Natural Resource Curse. World. 2023. 4 (4). 670 p.
10. Ludek K., Tomchikov I., Rakytova I. Development versus conservation: evaluation of landscape structure changes in Demanovska Valley. Slovakia. Journal of Mountain Science. 15. 2018. 1153 p.
11. Martina A.E., Collins S.J., Crowe S., Girard J., et al. Effects of formland heterogeneity on biodiversity are similar to – or even larger than – the effects of farming practices. Agriculture, Ecosystems and Enviroment, 2020. 28 p.
12. Rudenko S., Rudenko V. Nature-resource potential of natural regions of Ukraine in present-day figures. Екологічні науки: науково-практичний журнал. 2023. Вип. 6 (51). С. 84–89.
13. Samoilenko V., Bilous L., Havrylenko O., Dibrova I. Geoinformation model cause-effect analysis of anthropogenic impact in the Podilsko-Prydniprovskyi region. Geoinformatics. Publisher: European Association of Geoscientists & Engineers, 2021. Vol. 2021. 1 p.