СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО БАНДУРНОГО МИСТЕЦТВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті детально досліджуються фундаментальні процеси, які сформували професійне бандурне мистецтво в другій половині ХХ століття. Цей період характеризується стрімким переходом від аматорського музикування до високого рівня концертного виконавства. Автор акцентує увагу на важливості історичного періоду "відлиги", який створив сприятливі передумови для розвитку української культури загалом і бандурного мистецтва зокрема. Лібералізація суспільства, зростання інтересу до національної спадщини та відродження національної самосвідомості стали вагомим стимулом для розвитку бандурного мистецтва. Особливу увагу приділено суттєвій модернізації конструкції бандури, завдяки зусиллям таких майстрів, як Олександр Корнієвський та Василь Герасименко, що дозволило виконавцям досягти небувалого рівня майстерності. Поява хроматизованих бандур, із розширеним діапазоном та покращеними акустичними властивостями, відкрила нові можливості для виконавської техніки. Викладено поетапність відкриттів спеціалізованих класів бандури у провідних музичних навчальних закладах, таких як Київська та Львівська консерваторії, що стало важливим кроком у становленні професійної бандурної освіти. Видатні педагоги, зокрема, Володимир Кабачок, Сергій Баштан та Василь Герасименко, сформували національну виконавську школу. Дослідження має вагоме значення для розуміння історії української музичної культури та розвитку національного інструменту – бандури.