М. В. ЛИСЕНКО – ПРОГРЕСИВНИЙ ДІЯЧ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

У запропонованій статті розглядається досягнення сучасної української музики, яка є результатом її тісного зв'язку з традиціями української класичної музики, передові ідеї якої знайшли яскраве втілення у творчості композиторів-класиків, що виразили у своїх творах прагнення українського народу до вільного життя, його моральну вроду, характер, віру в краще майбутнє. Українська музика займає належне місце серед музичних культур, вона успішно розвивається, збагачуючись новими видатними здобутками. Спадщина засновника української композиторської школи у сучасних дослідницьких працях(понад тридцять) з погляду сучасності займає чільне місце. Творчість М. Лисенка і зараз осмислюється по-новому і у своєму баченні займає належне місце в минулому, сучасності і майбутньому. Безпосередніми продовжувачами кращих творчих традицій М. Лисенка в українській музичній культурі були (К. Стеценко, Я. Степовий, М. Леонтович). Діяльність Лисенка дуже широка: він був композитором, піаністом, педагогом, диригентом, вченим – фольклористом, активним музично-громадським діячем. Своїми теоретичними роботами (про характерні особливості українських дум і пісень, що їх виконував кобзар Остап Вересай, та про про українські народні музичні інструменти і ін). М.В. Лисенко сформував і розвинув майже всі існуючі в українській музичній творчості жанри. В його спадщині є значна кількість прекрасних опер та музично-драматичних творів, багато хорів, романсів і камерно-інструментальних композицій. Своєю музично-громадською та виконавською діяльністю М. Лисенко вписав славну сторінку у музичну культуру України.