ПАРТИСИПАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ВІТЧИЗНЯНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Анотація

У статті досліджується партисипативне управління як ефективний інструмент розвитку соціально-економічної політики українських організацій у сучасних умовах. Враховуючи глобальні економічні зміни, політичну нестабільність, а також соціальні і геополітичні виклики, українські підприємства змушені удосконалювати управлінські підходи, щоб адаптуватися до змінюваного середовища. Одним із таких підходів є залучення всіх рівнів персоналу до процесу прийняття управлінських рішень, що не тільки підвищує ефективність організацій, але й зміцнює корпоративну культуру. Активна участь співробітників у розробці та реалізації стратегії дозволяє формувати більш згуртовані команди, підвищувати мотивацію та лояльність працівників, а також знижувати рівень внутрішніх конфліктів. Партисипативне управління надає організаціям можливість бути більш адаптивними до швидко змінюваного ринку, покращуючи їх конкурентоспроможність, а також створює позитивну соціальну атмосферу у колективі. Такий підхід сприяє покращенню взаємодії між різними рівнями управління та стимулює інноваційний потенціал організації. Важливим аспектом є також поліпшення співпраці організацій з державою, оскільки за умови партисипативного управління організації стають більш відкритими до співпраці та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін. Стаття досліджує теоретичні основи партисипативного управління, акцентуючи увагу на його позитивному впливі на соціально-економічну політику, а також на практичні приклади впровадження партисипативних підходів на підприємствах України. У статті представлені дані, що підтверджують ефективність цього інструменту в умовах сучасної економіки. Окрім того, визначено основні труднощі та виклики, що виникають під час впровадження партисипативного управління в Україні, зокрема в контексті культурних і економічних особливостей. У зв’язку з цим, надано рекомендації щодо адаптації партисипативного управління до специфічних умов українського ринку праці та економіки загалом, що дозволяє покращити його ефективність на практиці.