СМИСЛИ САКРАЛЬНОГО В КУЛЬТОВІЙ СПІВАЦЬКІЙ ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ`Я

Ключові слова: сакральність, музично-естетичний простір українського православ`я, музика, релігійна образність, художнє мислення, художньо-музична картина світу, жанр, символіка, літургія

Анотація

Автор статті аналізує культову хорову музику в системі координат обрядовості українського православ`я під кутом зору її сакральної ознаки, яка проявляється, з одного боку, комплементарною дієвістю літературно-поетичної та музичної фабул явища, а з іншого – достатньо широким спектром релігійного символізму та багатою його жанровою палітрою. Передусім доводиться, що музичний складник досліджуваного феномену нарівні з літературно-поетичною його фабулою є рівноцінним носієм смислів сакрального, адже у цьому синкретизмі формують цілісний, естетично привабливий образ священного як носія непорушних смислів Божественного. Стверджується, що культова музика української православної традиції є беззаперечним носієм сакральних смислів, покликаних символічно відтворювати «горній світ» – ту сферу, яка через синтез формально-логічного (вербальна основа дійства), а також співаного та образно-пластичного (мистецьке відтворення сюжету) стає прообразом світу досконалого. Акцентується увага на тому, що вся без винятку змістовно-смислова сутність явища сповнена художньою образністю найрізноманітніших жанрів візантійської церковної гімнографії, «заземленої» у давньоєврейську синагогальну музичну практику, як свідчення того, що українська православна співацька традиція є історично-еволюційною, чітко вираженою східно-християнською національною моделлю культового музикування, витоки якого криються в автохтонних смислах сюжетних ліній, підсилених прадавнім мелодійним урізноманітненням отої візантійської співацької мелізматики. Водночас, аналізуючи поступ досліджуваного явища в системі координат його суспільно-історичного вияву, автор публікації доходить висновку, що феномену українського православного культового співацького музикування на рівні його музичного улаштування властиві прояви секуляризаційної природи, які певною мірою посилюють його зв`язки зі світським мистецтвом, у результаті чого з`являється нова якість музичної образності з яскравішим відтворенням емоційних переживань людини. Усе ж це не означає, що така музика набуває ознак світського музикування, адже її образний світ залишається релігійним.

Посилання

Ляшенко І. (1989). Цілепокладання й діяльність музичного мислення. Музичне мислення: сутність категорії, аспекти дослідництва. Збірник статей / упоряд. Л. Дис. Київ: Музична Україна. 9–18.
Котляревський І. (1989). До питання про категоріальність музичного мислення. Музичне мислення: сутність категорії, аспекти дослідництва. Збірник статей / упоряд. Л. Дис. Київ: Музична Україна. 28–34.
Котляревський І. (1971). Діатоніка і хроматика як категорії музичного мислення. Київ: Музична Україна. 78.
Дис Л. (1989). Музичне мислення як об`єкт дослідництва. Музичне мислення: сутність категорії, аспекти дослідництва. Збірник статей / упоряд. Л. Дис. Київ: Музична Україна. 36–46.
Матіяш Д. (1999). Поетична молитва в українській ліриці ХХ століття. Art line, 4, 29–31.
Корній Л. (1996). Історія української музики. Ч. І. Київ – Харків – Нью-Йорк: Видавництво М.П. Коць. 315.
Переглядів статті: 18
Завантажень PDF: 18
Опубліковано
2024-06-28
Як цитувати
Харитон, І. М. (2024). СМИСЛИ САКРАЛЬНОГО В КУЛЬТОВІЙ СПІВАЦЬКІЙ ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ`Я. Мистецька освіта та розвиток творчої особистості, (1), 105-110. https://doi.org/10.32782/ART/2024-1-18