ВПЛИВ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СТРУКТУРИ НА ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

У статті розкрито критичну роль демографічної структури в процесі формування людського капіталу в Україні, особливо в умовах соціально-економічної нестабільності та збройної агресії. Аналіз побудований на оцінці віково-статевого складу постійного населення, що дозволяє виявити ключові тенденції, які впливають на відтворення, якість і стабільність людського капіталу. Особлива увага приділена скороченню частки молоді до 14 років, яка є основою майбутнього кадрового резерву та джерелом інноваційного потенціалу. Утрачена здатність системно оновлювати трудові ресурси загрожує скороченням компетентної робочої сили та зниженням загального рівня продуктивності. У межах дослідження окреслено значення ядра людського капіталу – осіб віком 30–45 років, які наразі забезпечують основний вклад у професійний розвиток економіки. Водночас зазначено, що без належного поповнення цієї групи молоддю з відповідною освітою та компетентностями у майбутньому зросте навантаження на систему охорони здоров’я, пенсійну сферу та освітню інфраструктуру. Демографічне старіння є чинником, що знижує гнучкість і адаптивність людського капіталу до викликів цифрової трансформації. Додатково висвітлено масштабну втрату трудового потенціалу внаслідок зовнішньої та внутрішньої міграції: понад 7,9 млн осіб стали біженцями, ще близько 5 млн – внутрішньо переміщеними. Більшість із них  це жінки віком 35–59 років та молодь до 34 років, які складають найбільш цінний сегмент людського капіталу з погляду інтелектуального, інноваційного та управлінського потенціалу. Окремо проаналізовано гендерні аспекти зайнятості: виявлено дисбаланс у структурі малого бізнесу, де участь жінок не перевищує 35%. Така ситуація знижує ефективність реалізації потенціалу жіночої частини людського капіталу, яка зазвичай характеризується вищим рівнем освіти. Навпаки, великі підприємства демонструють паритет і сталі механізми розвитку персоналу, що сприяє повноцінному відтворенню людського капіталу. У підсумку обґрунтовано, що демографічні зміни, міграційні втрати та гендерні бар’єри потребують комплексного стратегічного підходу до збереження, розвитку та адаптації людського капіталу як ключового ресурсу модернізації та економічної стійкості України.