ЧИННИКИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ: ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ

Анотація

У статті розглядаються теоретичні підходи щодо чинників економічного розвитку. Дані підходи включають теорії, які створені в результаті пошуку причин диференціації темпів розвитку і які визнають, що найважливішим для розвитку є мобілізація внутрішніх потенціалів регіону. Авторами аналізуються чотири концепції: «нова економічна географія», «еволюційна економіка», «сталий розвиток», «інтелектуальна спеціалізація». Нова економічна географія розглядає просторові зв’язки не як один з багатьох, а як основний чинник, що визначає соціально-економічні процеси зростання й розвитку. Згідно з концепцією основну роль відіграють дві внутрішні сили, що викликають процеси концентрації та деконцентрації людської/економічної діяльності, а результатом дії цих сил є формування і розвиток агломерації. Еволюційна економіка належить до однієї з найсучасніших теорій економічного зростання та розвитку дана теорія описує економічні процеси за аналогією з еволюційними процесами в природі. Вказуються три особливості, які відрізняють її від решти теорій: концепція рівноваги, динаміка процесів, особливості суб'єктів господарювання. Особлива увага в концепції приділяється таким властивостям як різноманітність, складність, невизначеність соціально-економічних процесів, які є необхідними умовами розвитку і для розвитку. Сталий розвиток є розширенням неоліберальної парадигми. Тут так само економічний розвиток на чільному місці, але беруться до уваги ті соціальні та екологічні чинники, які дозволяють зберегти основи життя та розвитку сучасних і майбутніх поколінь. Предметом економіки сталого розвитку є управління в системі «суспільство – економіка – навколишнє середовище». Концепція інтелектуальної спеціалізації – це новий підхід у політиці Європейського Союзу, який став ключовим елементом його політики щодо регіонів. Стратегія включає три взаємопов'язані пріоритети: розумне зростання; сталий розвиток; інклюзивне включення. Метою стратегії є вироблення в усіх країнах Європейського Союзу для кожного регіону індивідуального підходу щодо виходу з рецесії з подальшим забезпеченням довгострокового розвитку.